Експерт Тетяна Гучакова: “Те, що Росія вкладає в мілітаризацію півострову, вони називають інвестиціями” (радіо)

В ефірі Українського радіо програма «Голос Криму». Гість у студії  – експерт фонду «Майдан закордонних  справ» Тетяна Гучакова.

Наприкінці травня ваш фонд презентував щорічну доповідь, де власне ви зосередились на тому, як виживає окупований півострів під впливом санкцій та блокади. Нагадаю, що санкції щодо Криму введені ЄС, США, Україною та низкою інших країн. Наразі санкції планують подовжити ще на рік – це питання вирішиться найближчими днями. Пані Тетяно, яких суттєвих змін зазнав півострів під час дії санкцій?

Т.Г.: Сьогодні Крим – це дуже велика військова база, де все життя півострову, в першу чергу, підпорядковано потребам військової бази. Друга дуже важлива функція Криму для Росії – це експериментальний майданчик. Росія в Криму реалізує масштабний унікальний експеримент в сучасній історії – це інтеграція анексованої території. Ще один експериментальний майданчик – це саме зараз в Криму Росія відпрацьовує  механізми придушення будь-якої активності громадянського суспільства. Більше того, механізми, які спрацьовують в Криму потім починають поширюватися на всю іншу територію Росії.

Щодо економіки, то реально Росію сьогодні цікавить дві галузі – це військова промисловість (все що вони віджали в України на півострові – це 18 підприємств Укроборонпрому, також багато приватних підприємств, які виконували, виконують або будуть виконувати функцію військової промисловості – всього таких підприємств біля 30) – це те, що їм цікаво. Ці підприємства сьогодні і де-юре, і де-факто інтегруються або вже інтегрувалися у військово-промисловий комплекс Росії. Вони розвиваються та виконують достатню кількість військових замовлень. І друга галузь, яка наразі цікавить Росію в Криму, –  це все, що пов’язано з  транспортною інфраструктурою. Тому що не очікувано, особливо після провалу “весни” у південно-східній частині України, після провалу проекту “новоросія” і провалу щодо отримання сухопутного коридору, Росія зрозуміла, що Крим  – це острів. При цьому всьому є ще санкції, які забороняють входи в кримські порти, є тільки один аеропорт, інфраструктурою якого вони сильно відразу почали займатися,  – це їх проблеми, і вони їх намагаються вирішити, адже це для них важливо. Всі інші проблему півострову, його жителів не мають жодного значення. Візьмемо, наприклад, туризм. Я завжди називаю туризм “димовою завісою”, оскільки це те про що можна красиво говорити, а насправді турист сьогоднішньому Криму не потрібний, бо він створює зайві проблеми, зайве навантаження на інфраструктуру, як транспортну так і комунальну, не забуваймо також про проблеми з водопостачанням. Тому ті цифри турпотоку,  які озвучуються так званою кримською владою – це просто смішно.

Надзвичайно саркастичними були і залишаються висловлювання кримського “керівництва”, кримських ЗМІ щодо введення чергових санкцій. Чи має підґру́нтя цей сарказм, чи дійсно санкції є чимось таким, що не впливає абсолютно ніяк на життя півострову, на життя населення Криму?

Т.Г.: Цей сарказм повинен був бути – це їх інструмент. Одна з найсильніших сторін Росії – це пропаганда. Зараз уся російська пропаганду з уст кожного чиновника та ЗМІ говорить, що санкції є смішними, вони не працюють, вони приносять збитки тільки тим країнам, які їх ввели, Європа втрачає дуже багато, та й взагалі ці санкції можна абсолютно безболісно відміняти, адже на Росію вони ніяк не впливають, а весь світ від того тільки втрачає – це абсолютно нормальні тезиси російської пропаганди.

На справді все, що стосується економічних показників, результатів – це приклад того як вони (санкції) працюють. Адже навіть російські експерти, коли говорять не на зовнішню аудиторію, не на камеру, вони говорять вже інше. наведу цитату, яка лунає в експертних кругах Росії: “Санкції, які були введені у зв’язку з так званою українською кризою (вони це так називають), є найбільш масштабними за всю історію Росії за кількістю країн-учасниць”.  Нагадаю, що на сьогодні це 44 країни…

Ці санкції ми може розділити на дві частини: є санкції, які обмежують доступ до фінансових ресурсів, а також санкції, які обмежують можливість придбання технологій, обладнання – все це працює. Практично зараз зривається програма у військовому суднобудівництві Росії щодо будівництва фрегатів та корветів. Це відбувається саме тому, що на одні не постачаються українські двигуни, а на інші  – німецькі. Ось такий реальний ефект (санкцій), який ми бачимо навіть у військовій сфері. Ми зараз бачимо зупинку будівництва двох великих ТЕЦ, які зараз, в умовах нестачі електроенергії, необхідні окупанту як повітря І все це тільки тому, що не змогли організувати постачання турбін фірми Siemens…

Досить часто в кримських ЗМІ з’являється інформація про так би мовити наближення світлого майбутнього. Про те, що півострів відвідують приватні бізнесмени-іноземці, які готові інвестувати, про те як вдало щорічно проходить міжнародний економічний форум у Ялті, де так само говориться про інвестиції, які ось-ось прийдуть до Криму. Ці розмови тривають вже протягом всього періоду анексії. Оскільки економіка півострову  – це один з основних напрямків, які ви вивчаєте, то хотілося б почути чи ви знайшли підтвердження цим словам? 

Т.Г.: Під час свого виступу, де ми презентували щорічну доповідь по Криму, я не змогла продемонструвати слайд щодо інвестицій. Я не змогла на цифрах проілюструвати інвестиції в Крим. З одного боку ми маємо багаточисельні публікації та розмови в ЗМІ, де прослідковується досить зручна позиція, а саме: в Криму дуже багато інвесторів, але ми вам про них нічого не скажемо, бо у нас санкції, ми їх бережемо… – це дуже зручно, це можна повторювати кожний день, як мантру.

Але окупація Криму триває вже три роки, і перші багатомільярдні інвестиції, які були заявлені, вже зараз повинні були б проявитися… хоча б у будівництві. Всього цього не має. Цифри, які вони називають є дуже цікавими, наприклад, за минулий рік вони відзвітували про ріст об’єму інвестицій в основний капітал – до 53 мільярдів рублів. Це гарні цифри, які вищі на 23% ніж у 2015 році. Але якщо заглибитися, то виясниться, що більша частина капітальних вкладень була направлена на галузь, яка називаються у них “державне управління та забезпечення військової безпеки” . Взагалі левова  доля того, що вони називають інвестиціями в основний капітал  – це бюджетні кошти, і вони складають біля 70%. Тобто те, що вони вкладають в мілітаризацію півострову, вони називають інвестиціями.

Які регіони Криму знаходяться зараз в найбільш жалюгідному стані і чому?

Т.Г.: … Вода сьогодні в Криму гарантовано є тільки в тих районах, до яких доходить вода з гір – це південний берег, певна частина Сімферопольського району, Севастополь вже має проблеми, адже там завжди було не просто з водою, сільськогосподарські районі північного Криму, якого там вже не має. Що ж стосується туризму, то зрозуміло, що відсутність туристів дуже сильно впливає на малий бізнес. На розвиток малого бізнесу впливає політика держави Росії… ця країна взагалі не орієнтована на розвиток малого та середнього бізнесу. Адже така форма підприємництва збільшує кількість людей, які  відчувають себе самостійно, вільними і починають щось вимагати. Тому, в першу чергу, постраждали представники цього бізнесу. Також бюджетники, частина з яких не заперечувала переходу під крило держави з високими заробітними платами для бюджетників З часом кримські бюджетники відчули, що, по-перше, необхідність “працювати ліктями” для збереження робочих місця. Але, по-друге, в результаті вони (бюджетники) все одно не можуть зберегти місця, оскільки відбувається процес заміни населення, а особливо це відчувається в бюджетній сфері.

Щодо федеральної цільової програми розвитку Криму. Складається враження, що всі проблеми півострову будуть вирішуватися за рахунок цієї програми. Чи це дійсно так? Чи змінилися надходження по цій програмі за три роки?

Т.Г.: Левову частку ФЦП (федеральної цільової програми) займає фінансування саме транспортної інфраструктури, тобто вирішення тієї проблеми, яка створена в процесі окупації. Так само все що пов’язано з енергетикою. Тобто гроші цієї програми витрачаються не на те, щоб кримчани жили краще, а на те, щоб дати можливість просто жити.

Тепер щодо затрат російського бюджету. Ми спробували порахувати, адже набридло багато читати про те, наскільки краще став поповнюватися кримський бюджет та на скільки більше Росія дає грошей. Ми взяли данні за підсумками 2012 року (до окупаційний період)…, а також цифри за 2016 рік. Так, бюджет в доларовому еквіваленті став трохи більшим,… зведений бюджет був 1,2 мільярди, а наразі це 1,7 мільярди. Але у 2012 році Криму не потрібно було фінансувати армію “понаєхавших”,будувати житло для них, не було таких інфраструктурних проблем… А от що стосується здатності Криму себе прогодувати, то ви будете здивовані, якщо порахувати суму податків, зібраних на півострові у 2012 році, то ми отримаємо 1,4 мільярди, тобто за України півострів був самодостатнім регіоном. Інша справа як наша бюджетна система ці кошти перерозподіляла. Але коефіцієнт фінансової самостійності, який розраховується як відношення суми зібраних податків до суми всіх бюджетних витрат на півострові, був 1,15, а от у 2016 році – 0,43. Тобто 43% від того, що було витрачено бюджетами в Криму, тільки ця сума збиралася у вигляді податків… При цьому дефіцит бюджету у 2015 році був 4,3 мільярди рублів, у 2016 році – 19,3 мільярди рублів. А якщо ми  візьмемо ті суми, які в російському бюджеті називаються “об’єм безоплатних надходжень з федерального бюджету”, що надходять в бюджет Криму, то якщо ми їх складемо за три роки, отримаємо суму у 250 мільярдів рублів. Тут важливо зауважити, що кошторис мосту через Керченську протоку сягає 227 мільярдів рублів. Таким чином можна вважати, що Росія, латаючи дірки в кримському бюджеті, один міст в Крим вже побудувала. І це ще не все…

Ми з вами вже говорили про те, що санкції є ефективними, Крим окупанту утримувати не просто. На вашу думку, чи Україна використала всі можливі ресурси, всі важелі тиску на окупаційну владу, на бізнес, який годує її та підтримує економіку? Як можемо ще діяти?

Т.Г.: Своєчасно був перекритий Північно-Кримський канал. Не зовсім своєчасно і не зовсім самостійно, але Україна перекрила залізничне сполучення, хоча не відразу по всім напрямкам. Адже залізнична гілка, яка вела на Армянськ, через яку на завод Фірташа “Тітан” надходила сировина, була перекрита лише у вересні 2015 року… зусиллями активістів громадянської блокади. Теж саме з постачанням продовольчих товарів на півострів…

Одна з головних задач Росії була – це якомога довше використовувати українську інфраструктуру, українські активи, українських виробників для того, щоб полегшити собі перехідний період… Частково Україна допомогла це зробити.  Але зараз ці міри прийняті державою – це вже добре.

Тут також є речі, які стосуються бізнесу в Україні тих людей, які зараз керують так званою Республікою Крим. У цьому питання дуже багато залишилося питань, які наразі перебувають в тіні. Цим питанням треба багато займатися. Я розумію, що це не просте питання, яке пов’язане із складним вибором, але це треба робити.

… Щодо ефективності санкцій, то у цьому питанні дуже багато тримається на волонтерських засадах. Так, є певна взаємодія з державними органами, з правоохоронними, але, нажаль, державної політики в питанні Криму ми так і не маємо….

Повну версію радіопрограми слухайте за посиланням: радіопрограма «Голос Криму». 

Нагадуємо, що «Голос Криму» виходить на хвилях Українського радіо (УР-1) щонеділі о 8.10.

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here