Сакральні танці довкола Херсонеса

Будь-яка історія, яка сягає сивої давнини, покрита мороком історичних припущень та павутинням археологічних знахідок. Вченим доводиться розплутувати клубки історичних хитросплетінь, намагаючись встановити істину або хоча б підійти до можливості її розкриття. Так і з Херсонесом Таврійським, нині Національним заповідником України, розташованим у Севастополі. Первинні джерела про це торгове місце відносяться до IV століття до нашої ери. Те, що місто відігравало значну роль в торговому та культурному житті тогочасної Греції, Візантії та Причорномор’я свідчать згадування у творах Йосипа Флавія, Клавдія Птолемея, пізніше Плинія Старшого та інших авторів, які описували свою сучасність. Населення міста складалось з греків, італіків, фракійців та представників інших народів, які займались переважно торгівлею.

У Х столітті нашої ери фіксуються контакти Херсонеса з Києвом. Більше того, як свідчать сучасні дослідження, саме Херсонес досить часто виступав посередником у відносинах Київської Русі та Візантії. Це був період розквіту нашої прадавньої держави і саме до тих часів відноситься історія хрещення Русі. 

А де тоді була нинішня Росія? Не вдаючись в розлогі історичні мудрування можна все ж зазначити очевидне — ніде. Мерянські племена населяли територію нинішньої Московської та інших довколишніх та віддаленних областей, а жили вони в землянках і харчувались дарами природи. І лише через щонайменше три століття, з приходом завойовників-ординців, стали зароджуватись початки московського князівства, яке згодом, за сприяння тієї ж Золотої Орди, набуло ознак державності. 

Історичний екскурс в даному випадку продиктований неодноразовими заявами нинішнього очільника Московії, яка зараз носить назву Російської Федерації, Владіміра Путіна про сакральність кримських історичних місць для російської історії. Не червоніючи ні перед світом, ні перед власною совістю Путін ще в грудні минулого року в посланні Федеральному зібранню заявив: «… сама територія стратегічно важлива, тому що саме тут знаходиться духовний витік формування багатоликої, але монолітної російської нації і централізованої Російської держави. Адже саме тут, у Криму, в стародавньому Херсонесі, або, як називали його російські літописці, Корсуні, прийняв хрещення князь Володимир, а потім і хрестив усю Русь”.

Ось так, одним абзацем свого безпідставного послання, володар Московії не лише поставив історію з ніг на голову, а й  привласнив чималий її шмат.

На днях Владімір Путін видав чергове розпорядження, цього разу про визнання Національного заповідника «Херсонес Таврійський» виключно російською культурною спадщиною. І, відповідно до розпорядження, вже найближчим часом всі пам’ятники Національного заповідника будуть внесені до Єдиного реєстру об’єктів культурної спадщини народів Російської Федерації, причому до списку особливо цінних об’єктів.

Фактично відбувається крадіжка частини світової історії і, зокрема, історії древнього Риму, Візантії, Київської Русі та вже сучасної України. Кремлівські небожителі прекрасно розуміють, що імперія поступово втрачає не лише свою силу, але й значну частину території — Китай наразі на умовах домовленостей і оренди захоплює все більше далекосхідних регіонів. Щоб не звузити імперію до розмірів історичного мінімуму – Московського князівства — кремлівські технологи терміново вживають нових заходів. Кривавих — на сході України, гібридно-юродивих — у Криму.

Національний заповідник «Херсонес Таврійський»є науково-дослідним і просвітницьким закладом ось уже майже два століття. Тут вивчають і досліджують історію і археологію античної та середньовічної епох. Унікальність античного пам’ятника світового рівня підтверджено на міжнародному рівні — 2013 року об’єкт “Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хори” внесено до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

І раптом генеральним директором заповідника окупаційна влада призначає благочинного Севастопольського округу, настоятеля Свято-Володимирського кафедрального собору у Херсонесі протоієрея С.Халюту. Відбувається це з благословення патріарха московського Кирила (Гундяєва).

Колектив заповідника, в якому працює понад 60 наукових співробітників, був шокований таким рішенням. Науковці виступили з відкритим зверненням, в якому зазначається, що “призначення на посаду директора заповідника людини далекої від науки і, тим більше, що представляє інтереси церкви, може завдати шкоди Херсонесу. Тут необхідний баланс інтересів церкви та світської культури, але з приходом на керівну посаду священика це буде неможливо. Не віриться, що отцю Сергію вдасться захищати херсонеську науку, як це намагалися робити його попередники. Справа скінчиться тим, що Херсонес з науково-просвітницького центру перетвориться в релігійний, що абсолютно неприпустимо для … світової науки і культури”.

Однак думка науковців навряд-чи турбуватиме Кремль та його місцевих  православно-чекістських посіпак. Їм не потрібен науково-просвітницький заклад. Херсонес, за задумом окупантів «має бути місцем уклінним, паломницьким». Путін технологічно вибудовує ще один бастіон «духовних скріпів», якими сподівається укріпити «державу російську».

Оголошення місцем духовного витоку Росії Херсонес, Путін не замислюється над простим фактом — за переписом населення, який проводився востаннє 2010 року, в Росії проживають представники понад 180 національностей (етнічних груп). І для переважної більшості з них (за винятком буквально кількох) ні Крим, ні тим паче Херсонес з його святинями не може слугувати ні духовним витоком, ні просто історично-сакральним місцем. Намагання російської влади(незалежно від форми правління) зробити з усіх націй і народностей “русских” навряд-чи принесе бажаний ефект духовного єднання протилежних за історичними витоками (походженням, становленням), віросповіданням та устремліннями ментальностей.

І сакральні танці довкола Херсонеса цьому теж не допоможуть.

Микола Голомша

 
 

 
  
SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here