Безкарність за «націоналізацію»: апетити ростуть

Незаконна “націоналізація” об’єктів державної та приватної власності, можливі дієві механізми, які можна застосовувати щодо захисту майна, а також відшкодування вартості втраченого – ці проблеми обговорювалися під час круглого столу “Питання власності та землі в умовах окупації Криму: дефіцит прав”, який днями відбувся у Києві.

Проведення заходу було ініційовано  та організовано Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) в рамках проекту “Захист та інформування: дефіцит соціальних і політичних прав громадян України в Криму” за сприяння Програми розвитку ООН. Участь у ньому взяли представники громадськості та влади.  Підгрунтям для проведення круглого столу стали  моніторингові напрацювання Центру , основані на реальних історіях незаконної експропріації державного та приватного майна після анексії півострову з боку Російської Федерації.

«Старт «націоналізації» було покладено ще 17 березня минулого року низкою рішень прийнятих самопроголошеною владою півострову, – констатувала керівник проекту УНЦПД Юлія Тищенко. – На сьогоднішній день так званий голова кримського уряду Сергія Аксьонова, говорить про «націоналізацію» близько 250 об’єктів. Втім, реальні цифри значно більші, про що свідчить зібрана та систематизована Центром інформація».

Експерт БФ «Майдан закордонних справ» Андрій Клименко зауважив, що експропріація майна в Криму відбулася в декілька етапів: перший – коли забрали державну власність України і власність Ігоря Коломойського, другий – коли «віджали» приватні підприємства, а третій, що відбувається зараз, – коли санаторії, держдачі, підприємства, які спочатку окупації стали власністю так званої Республіки Крим тепер переводять на баланс  Управління справами Президента Росії. «Кримські порти, які були об’єднанні під крилом Республіканського підприємства, сьогодні поступово передаються «Росморпорту». Росіяни відчули себе безкарними завдяки беззубій політиці Кабміну та Президента України», – не приховуючи розчарування сказав експерт.  

Окремо Андрій Клименко зупинився на майнових проблемах релігійних громад. На його думку на півострові, окрім Російської Православної Церкви Московського Патріархату, не буде місця нікому. Об’єкти, що належать мусульманам, протестантам,  Українській Православній Церкві Київського Патріархату,… будуть поступово «віджиматися», оскільки не пройдуть перереєстрацію за російським законодавством. У свою чергу голова «Кримського центру ділового та культурного співробітництва «Український дім» Андрій Щекун навів невтішні факти, які стосуються відбирання майна в УПЦ КП та продовження тиску на Владику Климента щодо проходження перереєстрації парафії. «Владиці дали зрозуміти, що тільки після реєстрації не будуть чіпати ті залишки об’єктів, які на сьогодні орендує Київський Патріархат в Криму для проведення богослужінь».

Присутній на заході народний депутат України Георгій Логвинський зазначив, що  створена при Кабінеті Міністрів України робоча група щодо відшкодування втрат, за допомогою бази даних податкової, нарахувала 4 тисячі підприємств, які захоплені на півострові. Але всі учасники круглого столу переконані, що ця цифра не є остаточною і, більше того, вона буде дедалі збільшуватися.

Адже «кримською владою» і далі створюються умови для «законного» та безкарного «віджиму» нерухомості. «Нещодавно ухвалено постанову, згідно з якою майно українського бізнесу можна викуповувати, але оцінка цього викупу робиться в довільній формі, а тому власнику буде складно домовитися  стосовно реальних сум продажі майна. Більше того – ці дії суперечать російському законодавству, що наразі впроваджується в Криму», – сказала Юлія Тищенко. Вона також зауважила, що поряд з підприємствами, офісами, будівлями кримська «влада» проводить націоналізацію земельних ділянок, що належать українським власникам, а також анулює прийняті до 18 березня 2014 рішення про виділення землі, називаючи їх “незаконними”. «Йде звичайний перерозподіл власності, в якому страждають права власників, які або неугодні владі, або нездатні відстояти свої права», – констатувала керівниця проекту.

Та от тільки питання, чи можуть вони їх відстоювати в існуючих реаліях і, власне, яким чином це робити?  На думку Георгія Логвинського для покарання винних сьогодні варто використовувати національно-правові та міжнародно-правові механізми. Зокрема, є сенс звертатися до Європейського суду з прав людини. «Єдиний міжнародний договір, який Росія ратифікувала – це Європейська конвенція захисту прав людини, по якому вона взяла на себе зобов’язання виконувати рішення Європейського суду», – зазначив народний депутат.  Але більш перспективним та більш швидким він вважає національно-правовий механізм – це коли за заявою постраждалого відкривається карне провадження на території України. «По-перше, всі причетні до цих порушень автоматично потрапляють під слідство. Я маю надію, що вони будуть засуджені і кожний отримає свій вирок і рано, чи пізно ми їх все одно посадимо. По-друге, це дає правові можливості накладати арешти на майно співучасників злочину і не лише на території України», – повідомив народний обранець.  

У той же час Юлія Тищенко зауважила, що вже були намагання звертатися до суду стосовно «націоналізованого» майна, як правило їх подавали приватні компанії. Але ці справи не увінчались успіхом. «Питання з покаранням тих, хто відібрав майно та його повернення законним власникам на сьогоднішній день ніяк не вирішується і знаходиться у підвищеному стані. Також маємо чимало випадків, коли приватні підприємці, які втратили об’єкти не йдуть до судів, і взагалі на цю тему дуже обережно говорять. У них є страх, що буде з ними, коли вони почнуть скаржитися і звертатися до відповідних органів», – констатує пані Юлія.

Як не прикро констатувати, але на сьогоднішній день не зрозуміло як ефективно захищати права власності держави та приватних підприємців на окупованому півострові.

Скільки коштує Україні «руська весна» в Криму?

Але проблеми у нас, на жаль, не лише з пошуком правових шляхів повернення, чи відшкодування майна, а й з визначенням грошової компенсації, яку ми маємо стягнути з країни-окупанта. За інформацією Міністра юстиції України Павла Петренка, сума становить більше 1 трильйона гривень, однак він уточнив, що ці дані не остаточні, і в них не враховано втрачену вигоду і вартість корисних копалин, а також морського шельфу.

У “Чорній книзі Кремля”, яку презентував радник Прем’єр-міністра України Данило Лубківський, загальна сума економічних та інфраструктурних втрат України названа точніше – 1,18 трильйони гривень. При цьому втрати бюджету України у 2014 році внаслідок подій березня минулого року, за підрахунками автора, становили 9,8 мільярдів гривень, зокрема, аграрний сектор позбувся майже 16 мільярдів гривень.

Така оцінка збитків обурила експерта Андрій Клименко, оскільки за його власними спостереженнями вони становлять мінімум один трильйон доларів,  а не гривень. «Адже ніхто не порахував, що  у нас за рік окупації вкрадено 2 мільярди кубометрів газу. При цьому завжди чуємо, що ми Росії постійно щось за газ винні. А хто порахував мільйон елітної пшениці, яка вирощується в Криму», – зазначив експерт.

Крім того він зауважив, що владі треба не лише вміти правильно рахувати збитки, а й ще ставити більш відкритою, адже люди не знають, що ж робить вона по Криму. Зокрема, остання інформація, яка стосується подання позову до Європейського суду стосовно окупованого півострову в офіційних джерелах з’являлась ще минулого року, тому у людей складається враження, що нічого не робиться.  У свою чергу Юлія Тищенко констатувала, що інформації по Криму дійсно мало і це породжує різні настрої в суспільстві щодо того, чи взагалі наш Уряд хоче і може займатися Кримом. «Існування подібних настроїв впливає на ставлення суспільства в цілому до теми та проблеми Криму», – заявила організаторка круглого столу.

Готуватися до повернення треба вже зараз

Реалії сьогодення свідчать, що поки влада визначається із  своїм ставленням до окупованої території, величезне навантаження на собі несе  громадськість, кожною  своєю дією демонструючи, що Крим – це територія України. Тим не менш, громадськість вкотре заявляє про те, що без чіткої державної політики у цьому питанні та підтримки громадських  ініціатив реінтеграція півострову буде неможлива. «Сьогодні всі питання власності, землі, колабораціонізму, санкцій – всім цим займається українське громадянське суспільство та окремі депутати українського парламенту, які розуміють, що це важливо. Без сумніву – це добре, але – замало. Нам потрібний віце-прем’єр по Криму, орган виконавчої влади та Рада Міністрів Криму в екзилії, а також координуючий центр, який би зібрав всі громадські ініціативи», – констатував Андрій Клименко.

Зокрема, вже сьогодні громадськість ініціює необхідність створення Фонду повернення Криму. «Нам потрібно створювати цей Фонд і всі гроші, які вдасться відсудити, конфіскувати у тих, хто зрадив акумулювати в ньому. Ми за ці гроші будемо повертатися в Крим та відновлюватимемо те, що буде знищено», – зазначив експерт «Майдану закордонних справ».  У свою чергу голова Меджлісу Рефат Чубаров зауважив, що джерелами наповнення цього фонду повинні стати держава, міжнародні фонди, Росія, яка мусить відшкодувати завданні збитки, а також приватний капітал.

 

SHARE