UA EN

28 Березня 2024

Вадим Кодачигов: Щоб провести ефективні переговори про Крим, у нас за спиною повинна бути модернізована та сучасна армія (радіопередача)

Вітаю шановних слухачів! В ефірі Першого каналу Українського радіо  програма «Голос Криму». У студії ведуча Олена Халімон. Моїм  нинішнім гостем є Вадим Кодачигов, кримчанин, волонтер, Голова комітету речового забезпечення у Раді Волонтерів при Міністерстві Оборони України. Вітаю вас!

Пане Вадиме, ви приїхали до Києва після окупації Криму Росією. Як вас прийняв Київ?

Я приїхав до окупації по справах, а потім не зміг повернутися і залишився у Києві. Доречніше, напевне, сказати, не як мене прийняв Київ, а як ми приймали кримчан, які були змушені покинути півострів і приїхати до Києва. Ми з моїми земляками організували перші координаційні центри для вимушених переселенців і започаткували цей рух. Спочатку ми знаходилися у КМДА, потім нас дуже неввічливо попросили звідти і ми переїхали до Київської ОДА. Ми приймали від 150 до 250 осіб за добу.

Працювали практично цілодобово і єдиний момент чим нам на той момент допомагала держслужба соціального забезпечення тим, що вони дзвонили щодня і запитували: «Підкажіть, будь ласка, а скільки сьогодні ви прийняли людей?».

Коли ви зрозуміли, що забезпечувати усім необхідним українську армію – це заняття, яким ви будете займатися найближчий рік чи роки.

Це схожа історія, як з переселенцями. Ми вирішили, що є нагальна потреба у забезпеченні армії . На той момент почався холод. Ми зрозуміли, що в армії немає нічого – ні взуття, ні одягу, ні озброєння. Почали збирати гроші. Ми більше не збирали, а заробляли – виготовляли продукцію, яку ми реалізовували, потім на ці кошти ми робили замовлення. Згодом зрозуміли, що сумбурно відбуваються закупки і створили Волонтерський воєнпром, куди зібрали основних виробників, що шили одяг, спальники, берці. Все, що потрібно армії . Будь-який волонтер міг до нас приїхали і побачити цю продукцію. Також ми організували 3 виставки.

Експерти й досі сперечаються, як нам повертати Крим – військовим способом чи дипломатичним. Що з цього приводу думаєте ви?

Хочеш миру, готуйся до війни. Це ще римляни говорили. Моя особиста точка зору така: як мешканцю Криму мені хотілося б, щоб це відбулося мирним шляхом, абсолютно спокійно і по-доброму.  Тому що там зараз моя сім’я, син, якому 5 років, мама, якій 74 роки. Вони не можуть виїхати до Києва.

При цьому, я розумію, щоб провести ефективні переговори про Крим, щоб ми мали можливість відстояти свою точку зору, в нас за спиною повинна бути дуже потужна модернізована і сучасна армія.

Що кажуть волонтери і воїни, і що бачите ви, наскільки наша українська армія забезпечена технікою?

У держави є добрі ініціативи, ми все хочемо зробити, феєричні плани будуємо, пишемо стратегії розвитку. Але, будь-яке хороше починання, можна вбити поганим виконанням. На жаль, так у нас відбувається у державі, що ми все написали і спланували, але як доходить до дії…На папері у нас маса техніки, армія усім забезпечена, а на передовій все не так, дуже далеко від зразка боєздатної потужної армії і над цим працювати й працювати.

Волонтери часто лають Міноборони та чиновників, оскільки все дуже повільно робиться. Ми знаємо про різні факти, коли на складах лежить усе необхідне для наших воїнів, у той час, хлопці пишуть, що на передовій у них не вистачає елементарного і вони самі купують усе необхідне. Чому так відбувається?

Міністерство оборони – це такий “слонячий механізм”, неповороткий, там багато клерків, які не дуже в цьому зацікавлені. Тому така ситуація складається, навіть коли є форма, вона лежить на складах і все одно тому прапорщику треба приїхати дати «пенделя», щоб він почав форму видавати. Такі випадки є.

Нагадуємо, що програма «Голос Криму» виходить щонеділі о 8.10 на середніх хвилях Першого каналу Українського радіо.