Російський суд не дозволив архієпископу Клименту стати громадським захисником політв’язня Приходька

Чергове засідання суду по «справі Олега Приходька», що відбулося 23 червня, розпочалося з розгляду клопотання про допуск в якості громадського захисника архієпископа Сімферопольського і Кримського Православної церкви України Климента. Він перебував в Сімферополі і був готовий брати участь в засіданні по відеозв’язку з Кримського гарнізонного військового суду, повідомляє видання Ґрати.

«Приходька знаю з 1998 року, він допомагав мені робити зварювальні роботи в церкві в Євпаторії. Я знаю імпульсивний характер Олега Приходька, знаю, що він потребує духовної підтримки і спілкування. Прошу призначити мене громадським захисником. Це допомогло б зняти нервозність, яка зараз виникає і допомогло б Олегу Приходьку трохи заспокоїтися для вирішення більш складних питань. З правилами поведінки в суді і відвідування СІЗО і в’язниць я ознайомлений», – наголосив у суді Климент.

Також Климент повідомляє, що готовий бути в Південному окружному воєнному суді у Ростові-на-Дону (Росія) особисто. Всі дії планує погоджувати з адвокатами і обіцяє «обійтися без самодіяльності». Сторона захисту повністю підтримує запровадження громадського захисника в процес.

Держобвинувач заперечує: ніякої процесуальної функції поява громадського захисника не несе. Прокурор нагадує, що функції духовного захисту в кримінальному праві немає. У підсумку, суд відмовляє в клопотанні, називаючи його необгрунтованим.

Приходько не зміг змовчати і з «акваріума» обурився відмовою в допуску архієпископа Климента в справу та  висловив припущення, що, мабуть, прокурор належить до комуністів, які завжди ненавиділи Україну і українських священиків.

Суд також допитав вибухотехніка, який розповів, як і де він знайшов вибухівку в гаражі Приходька. Приходько заперечує, що вона у нього була.

Минулого засідання суд допитав трьох свідків звинувачення. Двоє з них – засекречені, представлялися жителями села Оріхове. Один виступав під псевдонімом «Іванов». Він повторив фабулу звинувачення, але стверджував, що нібито чув про терористичні плани Приходька, коли той розмовляв з кимось по телефону. Свідок під псевдонімом «Паньков» теж стверджував, що Приходько нібито розповідав йому про бажання підірвати адміністрацію Сак і підпалити генконсульство РФ у Львові особисто.

Нагадаємо, 18 червня у Південному окружному воєнному суді, що у місті Ростов-на-Дону (Росія), почався розгляд «справи Олега Приходька» по суті.

Кримчанина Приходька затримали 10 жовтня 2019 року. ФСБ звинуватила його у підготовці терористичного акту та незаконному виготовленні вибухових речовин, і йому висунули обвинувачення у «незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні або носінні вибухових речовин або вибухових пристроїв». 5 лютого Приходька також звинуватили у плануванні вибуху в будівлі генерального консульства Росії у Львові.

До цього О.Приходька так званий «Сакський районний суд Криму» 25 червня оштрафував на дві тисячі рублів, і визнав винним за частиною першою статті 20.3 кодексу Росії про адміністративні правопорушення. У постанові «суду» зазначено, що «Приходько шляхом доступу третіх осіб до цих предметів і документів пропагує і публічно демонструє нацистську атрибутику і символіку». Приходько не раз наголошував, що атрибутика «антикварна» та «сувенірна».

8 лютого 2019 року співробітники ФСБ провели обшук у Приходька та вилучили українську символіку, портрет Степана Бандери, прапори партії «Свобода», червоно-чорні прапори, техніку і домашні CD-диски. Після обшуку Приходька відвезли до Сімферополя, де допитували, розпитуючи про його діяльність і зв’язки на материковій частині України.

Зазначимо, що Приходька було внесено до списку екстремістів Росфінмоніторингу ще у грудні 2019 року, але навіть у рамках російської правової системи включення в перелік Росфінмоніторингу є можливим лише тих громадян, у яких вирок набув законної сили.

Через арешт Олега Приходька в Криму українська Прокуратура Автономної Республіки Крим почала кримінальне провадження за ч. 1 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі).

 Матеріал Ольги Герасимчук

SHARE