UA EN

28 Березня 2024

Радіопрограма «Голос Криму»: гість студії – історик Сергій Громенко

У студії Першого каналу Українського  радіо ведуча радіопрограми «Голос Криму» Людмила Боженко та гість студії – заступник начальника управління Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, Сергій Громенко.

Темою розмови став прийнятий 9 квітня цього року Закон України про декомунізацію, а також,  яким чином цей закон буде впроваджуватися в життя на анексованому півострові.

Наразі навколо Закону багато розмов та дискусій щодо його доцільності та вчасності. Хотілося б почути вашу думку з цього приводу?

Важко було б уявити, що я, представляючи інститут, який був розробником цього законопроекту сказав би щось проти того, що він є не потрібний, чи не на часі. Насправді подібний закон повинен був бути прийняти ще років 20 назад. Але ми розуміємо, що компроміс між націонал-комуністами і націонал-демократами, наслідки якого не подолані і до сьогоднішнього дня, був на перешкоді такому процесу.

Коли ми кажемо про те, що цей Закон є унікальний, чи суперечливий я раджу всім  звернутися до прикладу та досвіду післянацистської Німеччини, коли майже у примусовому порядку, з державним притиском були демонтовані всі пам’ятні знаки, перейменовані всі вулиці і, навіть більше того, з залізних хрестів, які отримували ветерани вермахту були зняті свастики і колишні вояки отримували фактично нові ордени і нічого страшного тут не було, а  Німеччині цей весь процес пішов на користь.

Я вірю, що через 20 років цей день однозначно буде визнаний переламним в пострадянській історії України і закони «чистого четверга» будуть означати важливу віху на шляху українського парламентаризму.

Згідно з Законом процес декомунізації повинен відбуватися у всіх регіонах України і для окупованого Крим виключень не має. Зрозуміло, що цим питанням не буде займатися так звана кримська влада, яка навпаки зараз дуже наполегливо і заповзято намагається повернути в життя кримчан радянські символи. Кілька тижнів тому на прес-конференції ви говорили, що до виконання певних статей закону буде долучатися Український інститут національної пам’яті. Яким чином відбуватиметься процес, хто буде долучатися і в які терміни все відбуватиметься?

Цим законом передбачено 6 місяців  з початку набуття чинності, а саме з 21 травня, для того щоб місцева влада, передовсім місцеві ради, змогли провести громадські слухання, зініціювати таке перейменування і врешті-решт прийняти таке рішення. На той випадок, якщо місцева рада буде не спроможна це зробити, то протягом наступних трьох місяців після відведеного терміну голова місцевою ради одноосібним рішенням має прийняти та перейменувати вулиці, або населений пункт відповідно до своїх повноважень. У тому випадку, якщо він цього не робить, то питання переноситься на розгляд в обласну раду, якщо ж обласна рада не спрацює, то тоді цим питання буде перейматися вже Верховна Рада України, видаючи відповідну постанову про перейменування.

Тепер щодо Криму. Ми всі дорослі люди і розуміємо, що у відведений законом термін ніяких змін не відбудеться. Тоді згідно з законом це питання повинна вирішити Верховна Рада АР Крим, а за рішенням українського парламенту цей орган був розпущений. Таким чином питання перейменування кримських топонімів опиняється на розгляді у Верховні Раді України. Здається мені, як державному службовцю, що найбільш правильним з точки зору економії часу і сил буде зробити депутатське подання: внесення проекту постанови Верховної Ради про перейменування. Після того буде звернення до Інституту національної пам’яті за роз’ясненням. Але рішення про перейменування залежить виключно від депутатів.

2008 році вже вносили  на розгляд ВРУ закон про відновлення історичної топоніміки Криму, але тоді його не підтримали. Мені здається, тоді так сталось тому, що більшість депутатів в залі були не призвичаєні до традиційних кримських назв, до Еслям-тереків і подібних йому. Для того щоб уникнути такого непорозуміння сьогодні Український інститут нацпам’яті  зініціює широке громадське обговорення. Ми визначаємо для себе такий шлях: що всім населеним пунктам, які мають бути перейменовані згідно з законом, якщо їм можна повернути історичні назви до 30-40 років минулого століття, то будемо рекомендувати зробити саме так. Якщо ж будуть села, які не мають своїх попередніх історичних назв, то тоді вже треба буде радитися з громадськістю, якщо не в самому Криму то з тими кримчанами, які виїхали на материк, як краще це зробити.

Якщо говорити про повне відновлення кримської топоніміки, то про яку кількість населених пунктів може йти мова і, чи варто в подальшому    відновлювати ці назви?

Це є питання для дискусії навіть серед фахівців. Приблизно ми можемо говорити про 800 населених пунктів, іноді можна почути цифру у 1100. Варто розуміти, що велика кількість сіл, які існували під своїми традиційними назвами просто не дожили до наших днів, але можуть бути у списках і теоретично можна було би говорити про відновлення їх назв. Але цих сіл не існує, і тут постає питання: можливо варто їх взагалі викреслити як такі, що вже зникли. Але щоб ви розуміли, що відновлення історичної топоніміки – це питання зовсім іншого порядку. Закон про декомунізацію не вимагає такого від депутатів, відповідно, якщо депутати зобов’язанні позбавити нас Піонерського, Комсомольського і т.д., то перейменувати, наприклад, Білогірськ у Карасубазар вони не зобов’язані.  І, відповідно, давайте ми не будемо ставити занадто великих завдань, а будемо рухатися покроково – спочатку позбудемось комуністичної топоніміки, а потім , якщо певний консенсус в громадських та депутатських колах буде, можемо повернутися до питання відновлення всієї історичної топоніміки.

Чи можемо ми зараз говорити не лише про повернення історичних назв, а й про вшанування пам’яті тих людей, які на теренах Криму відстоювали українську державність, я маю на увазі провідника ОУН Володимира Шарафана?

В цьому не має аж нічого супротивного чинному законодавству, Верховна Рада України, зрештою, залишається головним перейменовувачем топонімів. Але зокрема це питання повинно пройти широке обговорення, адже в Криму існує велика кількість нейтральних назв населених пунктів: Щасливе, Ароматне, які не несуть жодної культурної цінності, не відображають історичного зв’язку. Але у який спосіб ми будемо вшановувати таких героїв  і як вмовити депутатів це робити це є питання подальшої роботи.

Прослухати повну розмову можна за цим посиланням

 

Довідка: Щоп’ятниці о 18.00 в ефірі Першого каналу Українського радіо виходять програми «Голос Криму».

Це спільний проект Міністерства інформаційної політики України та інформаційної агенції «Голос Криму», що реалізується в рамках окремо виділеної програми щодо інформаційної політики Криму. Проект став можливим завдяки сприянню радника Міністра інформаційної політики України Сергія Костинського.

В ефір вже вийшло п’ять радіопередач. Гостями  студії стали кримчани Андрій Щекун, голова громадської організації «Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім», Ольга Скрипник, керівник Центру громадянської просвіти «Альменда», заступник начальника управління Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Сергій Громенко, голова правління громадської спілки «Координаційна Рада вимушених переселенців з Криму» Сергій Ковальський, командир батальйону «Крим» Станіслав Краснов.

Ведучі радіопередач – Олена Халімон та Людмила Боженко.

Мешканці Криму можуть слухати програми 1 каналу Українського радіо на середніх хвилях на частоті 549 КГц.