UA EN

29 Березня 2024

Ганна Муріна, кримчанка, яка після навчання в Англії обрала Україну: про реформи в банківський системі та Крим (радіо)

Радіопрограма «Голос Криму» на Українському радіо. У студії ведучий Сергій Мокренюк, гість програми –Ганна Муріна, кримчанка, начальник управління аналізу бізнес-моделі банків Національного банку України.

Що саме входить у твої обов’язки?

Г.М.:  Коли я прийшла на роботу в Національний банк, то переді мною одразу поставили складну задачу: провести стрес-тестування найбільших банків України, оскільки це є частиною Меморандуму з МВФ, але Національний банк ніколи не робив таку роботу самостійно… Крім стрес-тестування ми маємо запровадити нову практику, яка, навіть, у світових практиках відносно нова – це методологія аналізу бізнес-моделей і аналіз платоспроможності банку з огляду на індивідуальну бізнес-модель кожного банку. Така практика була розроблена в ЄС у 2014 році, ми зараз починаємо до неї наближатися… Також однією із задач мого  Управління – є розробка методології та застосування її.

Тобто ти сьогодні готуєш певні стандарти по яких має працювати з часом вся наша банківська система?

Г.М.:  ми намагаємось створити практики і навчити банки відповідати цим практикам, щоб їх діяльність була прибутковою не лише для їх власників, а й для суспільства нашої країни.

Чому твій вибір зупинився саме на НБУ, враховуючи твою освіту та попередні місця роботи, адже ти працювала у дуже потужних компаніях?

Г.М.:  … бо в НБУ формувалась нова команда, і я … замислилися, а чи не приєднатися мені до команди, щоб щось змінити?

А фінансовий фактор вплинув на твій вибір?

Г.М.: Ні, адже я тривалий час вже заробляла значно більше ніж отримую зараз в Національному банку. Як і багато моїх друзів ми прийшли в організацію державного сектору, щоб спробувати докласти своїх зусиль до змін в нашій країні на краще. Без наших зусиль, мені здається, зміни були б на багато менш ймовірні, а успішність нижчою.

Тобто можна тебе віднести, умовно, до людей, яка займаються сьогодні реформуванням України, і власне ти в банківській сфері?

Г.М.: Певною мірою так. Це наш вклад, наша інвестиція в майбутнє наших дітей.

Скажи скільки часу в день реально ти працюєш на роботі?

Г.М.:  Це залежить від фази моєї роботи. В той період, коли ми готуємо інформацію для розгляду і затвердження – це 15 годин на день, вихідні, а літній період минулого року  так само як і цього був досить напружений. Це навантаження для родини. Мій чоловік мене дуже підтримував, і навіть вмовляв перейти на роботу в НБУ та переконував мене, що я буду там корисною…

Ти навчалась за кордоном. Чого ти там навчилась?

Г.М.: Напевно саме цінне словосполучення, яке я отримала з досвіду навчання за кордоном – це «критичне мислення». Нажаль  наша система освіти, і наша система розвитку особистості мало цьому приділяє уваги. Самостійність та критичність мислення  – це дуже важливо,  і я в собі це виховую, а також виховую в своїх дітях, колегах, людях, з якими зустрічаюсь. Можливість не приймати чужу думку як свою, присвоювати її, а можливість думати самостійно, сприймати інформацію, зважувати її і мати власну точку зору – це, мені здається, дуже важливо для особистості  для її розвитку зокрема і в професійному плані.

Ти навчалась у Великій Британії, якщо не помиляюсь, у тебе була можливість там залишитися працювати?

Г.М.: Напевно, у мене була можливість намагатися залишитися там працювати і жити…, але я вибрала Україну – це було свідоме рішення.

Скільки ти працюєш часу в НБУ?

Г.М.: Певною мірою як волонтер я почала працювала над розробкою методології з березня місяця (2015 року – ред.), а офіційно я була прийнята на роботу в травні…

Чим ти найбільше пишаєшся з того, що ти вже зробила?

Г.М.: Якість моєї роботи була високо оцінена керівником, який, нажаль, зараз нас залишив, бо він перейшов на роботу в МВФ …  також самі банки, які пройшли процедуру стрес-тестування, з якими ми багато будували комунікацій, складні комунікації, адже для акціонерів банку, для менеджменту банку, далеко не завжди наші висновки та результати є позитивними та приємними…

Ми намагалися навчити банки бути партнерами державної установи і виконувати необхідну задачу для забезпечення сталості розвитку банківської системи, сталості фінансового стану банку… Ми діяли прозоро і надавали розрахунки банкам…, залучали їх бути співавторами результату – це складана  робота…, але в кінці ми почули дуже позитивну оцінку з боку банків.

А самі банки змінюють свої практики, моделі поведінки?

Г.М.: Ми на це безумовно розраховуємо, і ми бачимо, що наша робота мала сенс – вона змінила багато речей.

Тобто на сьогодні ти вважаєш є певні зміни?

Г.М.: Мені здається, що вдалося переконати найбільші банки в меншій мірі вести ризикову діяльність, тобто обережно відноситись до ризиків: думати про наслідки своїх дій. Також ми змінили Національний банк – він зараз намагається дивитися і діяти проактивно…

Ти зараз говориш про те, що є вже певні зміни. А коли це відчує проста людина, яка через банк отримує зарплатню, чи тримає якийсь депозит у банку?…

Г.М.:  Напевно нам ще багато працювати, щоб громадяни України відчули зміни. Нам ще мінятися і мінятися – роботи ще багато. Напевно те, що змінилось сьогодні видно лише з середини, нажаль.

Коли ти кажеш нам, то ти говориш від імені банку чи банківської системи?

Г.М.: Як частина регулятора, як частина команди, яка працює над зміною регулятора  – ми наближаємось до кращих практик, але закріплення цих практик і тим більше очевидність корисності цих практик для звичайних громадян –  це ще не виконана задача.

Пропоную повернутися до нашої малої батьківщини. Крим сьогодні: українські громадяни знаходяться в окупації. Попри будь-яку політику Російської Федерації майже всі експерти одностайні у тому, що дуже велика частина населення, яке сьогодні знаходить в окупації на півострові, підтримує Україну і хоче, щоб Україна не лише юридично, але й фізично управляла Кримом. Скажи, будь ласка, що може мотивувати тих людей, які знаходяться там?

Г.М.: Мені важко уявити обставини в яких вони живуть,  адже я давно не була в місті, де я вирослаАле з того інформаційного поля, яким я володію, то мені здається важко жити в Криму не виїжджаючи в Україну.  Питання переїзду  – це напевно важке питання, тим більше, що не всі можуть дозволити собі, з різних обставин, переїхати, щоб скористатися можливостю жити та дихати вільно. Але, напевно, виїжджати з Криму, щоб побачити інше життя, інші обставини, вийти з інформаційного вакууму пропаганди Росії, я б дуже хотіла і бажала людям, які зараз живуть в Криму.

Повну версію радіопрограми слухайте за посиланням:  https://www.youtube.com/watch?v=o_nlbFs6ve4