Донька Ільмі Умерова закликає боротися за свободу свого батька

«Зараз, до апеляції, він (Ільмі Умеров – ред. )  удома, але скільки це триватиме і коли вона буде розглянута – невідомо. Цей  час всі повинні використовувати по максимуму: докласти всіх можливих і неможливих зусиль, щоб не допустити вступу в силу цього вироку»,  – закликала до активних дій усіх не байдужих Айше Умерова, донька засудженого «кримським судом» одного з лідерів кримськотатарського національного руху Ільмі Умерова.

Нагадіємо, що 27 вересня цього року так званий Сімферопольський районний суд виніс вирок Ільмі Умерову у вигляді двох років колонії-поселення. Кримінальна справа проти представника кримськотатарського народу була порушена слідчіми ФСБ Росії у 2016 році. Його звинуватили у публічних закликах до здійснення дій спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації .

Нижче наводимо повний текст допису у Фейсбук Айше Умерової, яка і досі як, власне, і вся її родина, не може сприйняти винесений російською Фемідою вирок тяжко хворому батькові:

«Вже два дні намагаюся зібратися і щось написати, але не дуже виходить. Емоцій занадто багато і підібрати пристойні слова, щоб прокоментувати цей людожерський вирок, просто неможливо.

Це величезний шок для всіх – для батька самого, для нашої сім’ї, для друзів і адвокатів, для всього кримськотатарського народу і всього цивілізованого світу.

Росія знову перевершила себе в цинізмі й нелюдяності. Тут напишу, мабуть, дуже банальну фразу: “Ми думали це дно, але тут знизу постукали”. Так, саме так, це абсолютно “бездонна” потворна держава, яке так легко калічить долі величезної кількості людей.

Перебуваючи в залі під час оголошення вироку і почувши, коли суддя сказав “2 роки” і “колонія-поселення”, було якесь здивування і перешіптування: “Що він таке говорить? Такого не було в запиті прокуратури”. Потім, через кілька секунд і усвідомивши трохи що він сказав, почали кричати: “Ганьба!” Але суддя ні на секунду не зупинився, і не піднімаючи очей ще швидше став дочитувати текст, після чого просто вибіг із залу під охороною приставів. Потім були сльози, істерики, ну це ви все бачили. Але ви ще бачили, як тримався батько – так само стійко як завжди, і знову говорив про незмінність своєї позиції. Навіть в такій ситуації. Незважаючи ні на що. Герої, вони такі!

Підтримка, яку ми відчуваємо, вона неймовірно важлива, зараз особливо. Ці два дні до нас приходить велика кількість людей – провідати, підтримати, просто побачити. А під воротами будинку в цей час чергує машина поліції.

Так, зараз, до апеляції, він удома, але скільки це триватиме і коли вона буде розглянута – невідомо. Цей  час всі повинні використовувати по максимум: докласти всіх можливих і неможливих зусиль, щоб не допустити вступу в силу цього вироку.

Вчора приходив батько Ахтема Чийгоза Зейтулла аг’а і сказав таку фразу: “Одна людина може стати на захист всіх, а от чи можуть всі встати на захист одного?”  Можуть?

Що буде потім – невідомо. Куди? За що? За позицію. За думку. За принципи. За силу. За стійкість. За сміливість. За любов до Батьківщини.

Два роки колонії-поселення … Для людини з його захворюваннями – на кону не два роки, на кону ціле життя …»

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here