Відбирання майна: невідворотність покарання

Російська Федерація на Кримському півострові вже сьомий рік поспіль встановлює свої правила гри, нехтуючи законами та правилами цивілізованого світу. Держава–окупант незаконно привласнює майно, що знаходилось в державній власності України, здійснює експропріацію, відбирання майна у приватних фізичних та юридичних осіб, знищує майно, яке знаходиться у власності їх власності.

 «Виходячи з аналізу актів окупаційних адміністрацій та рішень окупаційних судів Російської Федерації, ухвалених протягом 2014-2020 років, можна констатувати, що порушення права державної та приватної власності в Криму з боку держави-окупанта здійснювалася декількома шляхами: націоналізації, яка полягала в ухваленні окупаційними органами актів, згідно з якими державне або приватне майно автоматично переходило у власність так званої «Республіки Крим» або «міста Севастополь» як суб’єктів РосійськоїФедерації; вилучення/знищення майна за рішеннями окупаційних судів; примусовий викуп/продаж майна на підставі розпоряджень окупаційної влади; вилучення/знищення майна без будь-яких рішень окупаційних судів чи органів влади», – таких висновків дійшли експерти Регіонального центру прав людини (РЦПЛ), під час здійснення моніторингу порушення права власності на окупованій території.  

Націоналізація приватної та державної власності на півострові розпочалася з цілої низки рішень, що були прийняті окупаційною владою АР Крим та міста Севастополя. Так, зокрема 17 березня 2014 року набула чинності постанова так званої «Державної ради Республіки Крим» «Про незалежність», де зазначається, що вся власність, яка перебуває в державному, профспілковому або громадському віданні України, переходить у державну власність так званої Республіки Крим або у володіння відповідних організацій, які діють на Кримському півострові. 30 квітня 2014 року з’являється чергова постанова так званої «Державної ради Республіки Крим» «Про питання управління власністю Республіки Крим», де зазначається, що до 01.01.2015 року все державно майно, що належало Україні та безхазяйне майно, яке знаходиться на території АР Крим, вважається власністю так званої «Республіки Крим». А вже 03 вересня було встановлено перелік майна, до якого увійшло 111 об’єктів, що підлягали націоналізації.

«Загалом з березня по вересень 2014 року так званою «Державною радою Республіки Крим» було прийнято 15 постанов на підставі яких експропрійовано майно органів виконавчої влади України, майно багатьох стратегічних державних підприємств, зокрема ДП «Адміністрація морських портів України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України». Також в результаті ухвалення ще 28 постанов так званим «кримським парламентом» протягом першого року окупації було незаконно відібрано приватну власність найбільших підприємств та фінансових установ, що діяли на території півострову, зокрема Кримської філії ПАТ «Укртелеком», ПрАТ «Київстар», ПАТ «Керчгаз», тощо», – констатує експерт РЦПЛ Віталій Набухотний.

Що ж до міста Севастополя, то тут експропріація здійснювалася через рішення прийняті  окупаційною міською владою. Зокрема, 17 березня 2014 року так звана «Севастопольська міська рада» прийняла рішення «Про статус міста-героя Севастополя», де в пункті 6 зазначається, що «державна власність України, яка перебуває на день прийняття цього рішення на території міста Севастополя, є власністю міста Севастополя».

«Правові інструменти, за якими було здійснено націоналізацію, не передбачали жодного попереднього повідомлення власників чи будь-якої компенсації, що виплачується власникам націоналізованого майна. Вони також не містили посилання на жодну процедуру, за якою можна було б оскаржити дії окупаційної влади», – зазначив Максим Тимочко, юрист Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ).

Кримські суди  =  беззаконня

Судова система півострову відіграє свою ганебну роль у незаконному відбиранні та знищенні майна. Відповідно до результатів моніторингу судових процесів стосовно порушення права на власність, що був здійснений аналітиками РЦПЛ за період 2014-2020 років, окупаційна влада вилучила таким чином земельні ділянки щонайменше в 3 704 осіб. При цьому, земельні ділянки 3 532 громадян були вилучені за результатами розгляду справ окупаційними судами міста Севастополь. За рішеннями судів в Криму було зруйновано 250 об’єктів, з них 58 в місті Севастополі.

Разом з тим, через окупаційні суди в такий спосіб було вилучене нерухоме майно у 247 мешканців Кримського півострову.

«Основним аргументом представників окупаційної влади при вилучені земельних ділянок через окупаційні суди є так звана “незаконність отримання у власність землі” особами, які підпадають під процедуру такого вилучення (право власності такі особи набували як мінімум за кілька років до початку окупації, і відповідно до чинного на той час законодавства України). Іншими словами, окупаційна влада переглядає рішення про виділення земельних ділянок, ухвалені органами державної влади та місцевого самоврядування України, які приймалися задовго до початку окупації. Іноді з моменту отримання земельної ділянки у власність до моменту звернення окупаційних органів влади до суду проходило 6 і більше років», – пояснює експерт Віталій Набухотний, і додає, що використання окупаційною владою такої аргументації є порушенням основних норм і принципів міжнародного права.

Крім того, як зазначає експерт, окупаційна влада посилається на відсутність в архівних установах м. Севастополя документів, що підтверджують законність права власності на вилучені земельні ділянки. Це є дуже дивним аргументом, адже архівні установи були захоплені Російською Федерацією і наразі знаходяться в підпорядкуванні окупаційних органів влади. Більше того, окупаційні  суди просто не реагують на оригінали документів, що їм надаються власниками земельних ділянок, навіть на договори купівлі-продажу, посвідчені нотаріусами. «Окупаційні суди не приймають до розгляду та оцінки як доказу наявні у громадян оригінали українських документів, які підтверджують законність володіння їхніми земельними ділянками. Беручи до уваги, що у відповідачів немає ні законної, ні фізичної можливості перевірити твердження про відсутність в архівах таких документів, висока ймовірність того, що окупаційна влада зловживає своїми повноваженнями з метою довільного вилучення землі у населення міста», – пояснює юрист УГСПЛ Максим Тимочко.

Експерти РЦПЛ виокремили майже чотири тисячи судових рішень так званих судів окупаційної влади в Криму, на підставі яких фізичних та юридичних осіб в позбавляють власності в Криму. Як повідомив експерт РЦПЛ Микола Кіккас: «Ми виділили ці рішення з більше ніж дев’яти тисяч інших судових рішень, пов’язаних з земельними відносинами. Дослідили кожне таке рішення. Цікаво, що більшість рішень про позбавлення права на земельні ділянки винесено так званими судами в місті Севастополі. Є окремі «судді -рекордсмени». Вони прийняли по декілька сотень протиправних рішень, якими протиправно позбавили прав власності конкретних фізичних та юридичних осіб – майже півтори тисячі рішень на двох суддів».   

Добровільно примусово

Один з поширених методів незаконного привласнення майна, що практикується на півострові, – це примусовий його викуп. Окупаційною владою Криму 08 серпня 2014 року було прийнято так званий «Закон «Республіки Крим» №47-ЗРК «Про особливості викупу майна в Республіці Крим», який визначає фактичні механізми примусового викупу об’єктів приватної власності фізичних та юридичних осіб, розташованих на території півострова і які мають стратегічне значення. Як зазначають експерти РЦПЛ, з цього документу незрозуміло якими є критерії обчислення «рівноцінного відшкодування вартості майна».

20 березня 2020 року Указом Президента РФ № 201 «Про внесення змін в перелік прикордонних територій, на яких іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не можуть володіти на праві приватної власності земельними ділянками, затверджений Указом Президента Російської Федерації від 9 січня 2011 р. № 26» майже вся територія АР Крим та м. Севастополя віднесена до категорії «прикордонні території». Так, зазначеним Указом до категорії «прикордонних територій» віднесено 80% території Автономної Республіки Крим та 99,95% території міста Севастополя.

Відповідно до Указу Президента РФ від 09 січня 2011 року № 26, володіння земельними ділянками в межах «прикордонних територій» іноземцями, особами без громадянства та іноземними юридичними особами заборонено.

Російська влада в порушення норм міжнародного права зобов’язала законних власників таких земельних ділянок провести їх обов’язкове відчуження протягом року, тобто до 20 березня 2021 року.

«Проблема полягає в тому, що віднесення кримських земель до прикордонних тягне за собою обов’язок для власника відчужити земельну ділянку. Відтак, громадяни України, які не отримали паспортний документ окупаційної влади РФ, протягом 2020-2021 року будуть вимушені здійснити продаж земельних ділянок, розташованих в районах, визначених указом Президента РФ № 201. В протилежному випадку, окупаційна влада здійснюватиме примусовий продаж земельних ділянок, або передаватиме їх у державну власність», – роз’яснює юрист Максим Тимочко, і додає, що в групу ризику, в першу чергу, потраплять ті особи, які зареєстровані за межами півострову, але мали будинки з присадибними ділянками в Криму.

На думку експертів РЦПЛ Указом Президента РФ від 20 березня 2020 року № 201 порушено права наступних категорій осіб, що володіють земельними ділянками на територіях, віднесених Указом №201 до прикордонних:

а) громадяни всіх інших, ніж РФ та Україна, країн;

б) громадяни України, які на момент окупації постійно проживали в АР Крим та м.Севастополі та які в подальшому подали заяву про збереження громадянства України;

в) громадяни України, які на момент окупації  в АР Крим та м.Севастополі постійно не проживали;

г) особи без громадянства;

д) юридичні особи, що зареєстровані не за правом Російської Федерації.

Протягом 2020-2021 року особи, що належать до зазначених категорій будуть вимушені здійснити продаж земельних ділянок, розташованих в районах, визначених указом Президента РФ № 201. В протилежному випадку, окупаційна влада здійснюватиме примусовий продаж таких ділянок через судову процедуру. Такий примусовий продаж може здійснюватись, починаючи з 21 березня 2021 року.

Вищеописані методи експропріації майна, які застосовуються країною-окупантом  на Кримському півострові, за висновками експертів РЦПЛ є грубим порушенням положень Міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції (IV) 1949 року про захист цивільного населення під час війни. Зазначена Конвенція забороняє будь-яке знищення окупаційною державою рухомого чи нерухомого майна, що є індивідуальною або колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших громадських установ чи соціальних або кооперативних організацій. Звичаєва норма 51 Міжнародного гуманітарного права також забороняє довільне знищення та/або вилучення майна в рамках міжнародного збройного конфлікту, зокрема, на окупованих територіях, а відповідно до статей 8(2)(а)(iv) та 8(2)(b)(xiii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) знищення та привласнення майна в рамках міжнародного збройного конфлікту є окремими різновидами воєнних злочинів.

«У жовтні 2017 року Регіональний центр прав людини, Українська Гельсінська спілка з прав людини та прокуратура АР Крим передали до Міжнародного кримінального суду інформацію стосовно незаконної експропріації та знищення майна на окупованій території  АР Крим та м. Севастополя, починаючи з лютого 2014 року. Пізніше, Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду зазначив у своїх річних звітах, що він досліджує питання знищення та привласнення майна на окупованій території півострова в контексті попереднього вивчення ситуації по Україні», – повідомив експерт РЦПЛ Віталій Набухотний. Він також додав, що у практиці Міжнародного кримінального суду вже існують прецеденти притягнення до відповідальності осіб за воєнні злочини в рамках неміжнародного збройного конфлікту у вигляді знищення майна противника, мародерства (зокрема, справа Жермена Катанги, якого було засуджено до 12 років позбавлення волі) та знищення культурних цінностей (справа Аль Махді, якого було засуджено до 9 років позбавлення волі).

У свою чергу Максим Тимочко, юрист УГСПЛ, зазначив, що Російська Федерація здійснюючи експропріацію та знищення майна на території окупованого Кримського півострову порушує окремі статті Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ).

Порушення Російською Федерацією прав власності на окупованих територіях Автономної Республіки Крим та м. Севастополя юристи РЦПЛ та УГСПЛ окреслюють наступними тезами:

  1. В період з 2014 року по теперішній час Російська Федерація без воєнної необхідності в порушення норм міжнародного гуманітарного права вилучає (привласнює) та знищує майно держави Україна, майно фізичних та юридичних осіб.
  1. Зазначені дії Російської Федерації є воєнним злочином у розумінні ст. 8(2)(a)(iv) Римського Статуту Міжнародного кримінального суду.
  1. Зазначеними діями Російської Федерації порушено прав осіб на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – ЄКПЛ).
  1. Зазначеними діями Російської Федерації в окремих випадках порушено й інші права людини, що передбачені Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного життя (стаття 8), свободу віросповідання (стаття 9) тощо).
  1. Масове порушення Російською Федерацією прав власності в окупованому Криму має тенденцію продовжуватись через невизнання Російською Федерацією факту окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і, відповідно, дії норм міжнародного гуманітарного права.

Необхідність змін 

На сьогодні ставлення України до незаконних дій Російської Федерації на Кримському півострові окреслено в Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», де в частині 2 статті 9 зазначається, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України, а стаття 11 Закону, у свою чергу, гарантує право власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території Криму, на якій право власності охороняється згідно із законодавством України.

Таким чином України не визнає будь-які дії держави-окупанта, які направлені на зміну правового статусу об’єктів права власності в Криму.

«Не дивлячись на закріплення Україною декларативної норми у Законі стосовно захисту права власності, механізми імплементації цього положення і досі відсутні. Більше того, часто й Україна створює кримчанам перешкоди у розпорядженні та користуванні належним їм майном, що має походження з окупованої території. Зокрема, мова йде про заблоковані банківські вклади у ПАТ “КБ Приватбанк”, за договорами, які укладалися на території Криму до окупації, тривалі обмеження у доступі до банківських послуг (в силу дискримінаційної норми постанови НБУ № 699, яка прирівнювала кримчан до нерезидентів), обмеження у отриманні соціального забезпечення або перевезення особистих речей з території Криму (в силу дії постанови КМУ № 1035), тощо», – констатував юрист Максим Тимочко.

У зв’язку з цим експерти РЦПЛ та УГСПЛ дійшли висновку, що для реалізації закріплених в статті 11 Закону про окуповані території гарантій та захисту прав громадян України, які стали жертвами порушень права власності на окупованих територіях АР Крим та м. Севастополя, доцільними для органів державної влади України в майбутньому були б щонайменше наступні кроки:

  • Забезпечення постійного моніторингу порушень прав людини на тимчасово окупованій території України (відповідальний орган – Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України);
  • Формування на державному рівні реєстрів жертв експропрійованого майна на території окупованих АР Крим та м. Севастополя (відповідальний орган – Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України);
  • Розробка практичних механізмів компенсації жертвам порушення права власності в АР Крим та м. Севастополя з моменту деокупації цих територій та їх повернення під контроль України через прийняття окремого Закону та відповідних підзаконних актів для його імплементації (відповідальний орган – Верховна Рада України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України);
  • Висунення претензії до РФ (зокрема, у формі подання окремої міждержавної скарги України проти РФ до ЄСПЛ) стосовно порушення права власності громадян України в Криму з вимогами матеріальної компенсації та реституції майна (відповідальний орган – Міністерство юстиції України);
  • Документування фактів порушення права власності громадян України на тимчасово окупованих територіях України з метою формування державної політики щодо тимчасово окупованих територій України, а також підтримка на державному рівні діяльності громадських об’єднань, які здійснюють таке документування (відповідальний орган – Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України);
  • Продовження документування прокуратурою АР Крим фактів порушення права власності громадян України на тимчасово окупованих територіях України з метою їх використання в рамках кримінальних проваджень на національному рівні та подальшій передачі матеріалів до Міжнародного Кримінального Суду у випадку відкриття офіційного розслідування судом.

Матеріал підготовлений Олександрою НЕЗВАНОЮ

 спільно з аналітичним відділом РЦПЛ

Фото з відкритих джерел

SHARE