Українська Греко-Католицька Церква в Криму: тиха боротьба за існування

Завдяки правлячому архієреєві Кримської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, архієпископу Сімферопольському і Кримському Климентові, Україна і світ знають про ті проблеми, які церква відчуває у Криму. Проте з анексованого півострова не чутно голосу Української Греко-Католицької Церкви, громадам якої у Криму також доводиться нелегко.

У середині червня 2016 року з’явилося повідомлення про те, що громада УГКЦ у Євпаторії залишилася без приміщення, в якому проводилися богослужіння. Кілька років поспіль, і навіть протягом майже двох років після анексії півострова, тимчасова капличка розташовувалася в приміщенні бібліотеки центральної курортної поліклініки на набережній Горького. На початку літа 2016 року стало відомо, що орендодавці не продовжили угоду з громадою. Подібним чином без богослужбових приміщень залишалися громади Кримської єпархії Української православної церкви Київського патріархату: переважно це відбувалося через тиск представників російських спецслужб на орендодавців.

Настоятель євпаторійської парафії УГКЦ отець Богдан Костецький разом з іншими кримськими священиками залишив півострів під час окупації, але згодом, єдиний з них, повернувся на місце служіння. У червні 2016 року повідомлялося, що він вже давно залишив місто, виїхавши за кордон. Про перспективи його повернення не було відомо. На богослужіннях отця Богдана заступав ієромонах, який служив у Керчі, проте він також виїхав з півострова. Після цього богослужіння для євпаторійської громади проводив священик з материкової України.

Проблема ротації священиків українських церков у Криму порушувалася у доповіді Комісії США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) «Про стан релігійної свободи в Росії і на анексованих нею територіях за період з 1 лютого 2015 по 1 березня 2016 років». Відсутність легального статусу в кримських структур УГКЦ, за спостереженнями експертів, створює численні складнощі для її священиків, які не є кримчанами: вони можуть служити на півострові не більше ніж три місяці, після чого виїжджати на місяць і повертатися знову. Інша проблема вбачається у вимогах російської влади щодо того, щоб усі кримські релігійні об’єднання, які мали реєстрацію в Україні, до 1 січня 2016 року пройшли перереєстрацію відповідно до суворіших російських правил. Зрештою, з понад тисячі релігійних громад, що мали законний статус за українським законодавством, перереєстровані були тільки близько 400, серед них і нечисленні громади УГКЦ. За наявною інформацією, у 2015 році були спроби зареєструвати кримську структуру УГКЦ за російськими правилами, однак документи кілька разів повертали на доопрацювання через граматичні помилки. Один з кримських греко-католицьких священиків навесні 2016 року повідомляв, що громади у Криму можуть існувати легально до 16 березня 2016 року за “українськими” документами, однак процес перереєстрації є неминучим через перспективу ліквідації громад і позбавлення культових споруд.

Відомо, що зусиллями греко-католицької громади Євпаторії кілька років споруджувався храм на отриманій, з неймовірними зусиллями, для цієї мети ділянці. Однак роботи фактично завмерли після анексії Криму: основною причиною став брак коштів і робочої сили. Аналогічна ситуація спостерігається і з будівництвом храму в Севастополі.

До речі, на севастопольському порталі новин “INFORMER” навесні 2016 року з’явилася чорна агітація проти УГКЦ. На ресурсі було опубліковано трилогію “Вбивати з прощенням, вбивати по-Божому: патріотичний фашизм УГКЦ” протоієрея УПЦ МП Олега Трофімова, який підписується також як “доктор богослов’я, магістр релігієзнавства і філософських наук”. Священик, який народився у Львові, служив у Києві, після своїх антиукраїнських промов під час Революції Гідності був змушений тікати до Криму, а звідти – до Москви, закликав знищувати греко-католиків, звинувачуючи їх у неймовірних речах: “Зараз ця секта диявола, прикриваючись християнським ім’ям, зачаївшись, існує і на території РФ, Білорусі, Казахстану, щоб втопити народ у крові і братовбивсті з гітлерівськими зігуваннями “в ім’я Христа”. Ми мусимо розуміти, що кожний храм уніатів – у крові замучених і невинно вбитих людей в Україні. Я закликаю патріотів Росії брати приклад у боротьбі з релігійним тероризмом з Рамзана Кадирова, який не побоявся розібрати і знищити недобудовану мечеть, закладену вахабітами. Єдиною формою існування греко-католиків є їхнє цілковите зникнення – і ми це повинні реалізувати заради своєї батьківщини”.

Ще у 2014 році очільник УГКЦ Блаженніший Святослав повідомляв, що російська пропаганда говорить про греко-католиків як про “радикальних націоналістів”. Втім, кримські священики і віряни у 2016 році розповідали, що погрози з боку фанатично налаштованих людей не лунають, проте і досі відчуваються загальні антиукраїнські настрої на півострові. Але, попри все, церква на півострові не має наміру “саморозпускатись”, продовжуючи мирну боротьбу за своє існування.

Сергій Конашевич, для ІА «Голос Криму»

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here