Українська Греко-Католицька Церква в Криму: тиха боротьба за існування

Завдяки правлячому архієреєві Кримської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, архієпископу Сімферопольському і Кримському Климентові, Україна і світ знають про ті проблеми, які церква відчуває у Криму. Проте з анексованого півострова не чутно голосу Української Греко-Католицької Церкви, громадам якої у Криму також доводиться нелегко.

У середині червня 2016 року з’явилося повідомлення про те, що громада УГКЦ у Євпаторії залишилася без приміщення, в якому проводилися богослужіння. Кілька років поспіль, і навіть протягом майже двох років після анексії півострова, тимчасова капличка розташовувалася в приміщенні бібліотеки центральної курортної поліклініки на набережній Горького. На початку літа 2016 року стало відомо, що орендодавці не продовжили угоду з громадою. Подібним чином без богослужбових приміщень залишалися громади Кримської єпархії Української православної церкви Київського патріархату: переважно це відбувалося через тиск представників російських спецслужб на орендодавців.

Настоятель євпаторійської парафії УГКЦ отець Богдан Костецький разом з іншими кримськими священиками залишив півострів під час окупації, але згодом, єдиний з них, повернувся на місце служіння. У червні 2016 року повідомлялося, що він вже давно залишив місто, виїхавши за кордон. Про перспективи його повернення не було відомо. На богослужіннях отця Богдана заступав ієромонах, який служив у Керчі, проте він також виїхав з півострова. Після цього богослужіння для євпаторійської громади проводив священик з материкової України.

Проблема ротації священиків українських церков у Криму порушувалася у доповіді Комісії США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) «Про стан релігійної свободи в Росії і на анексованих нею територіях за період з 1 лютого 2015 по 1 березня 2016 років». Відсутність легального статусу в кримських структур УГКЦ, за спостереженнями експертів, створює численні складнощі для її священиків, які не є кримчанами: вони можуть служити на півострові не більше ніж три місяці, після чого виїжджати на місяць і повертатися знову. Інша проблема вбачається у вимогах російської влади щодо того, щоб усі кримські релігійні об’єднання, які мали реєстрацію в Україні, до 1 січня 2016 року пройшли перереєстрацію відповідно до суворіших російських правил. Зрештою, з понад тисячі релігійних громад, що мали законний статус за українським законодавством, перереєстровані були тільки близько 400, серед них і нечисленні громади УГКЦ. За наявною інформацією, у 2015 році були спроби зареєструвати кримську структуру УГКЦ за російськими правилами, однак документи кілька разів повертали на доопрацювання через граматичні помилки. Один з кримських греко-католицьких священиків навесні 2016 року повідомляв, що громади у Криму можуть існувати легально до 16 березня 2016 року за “українськими” документами, однак процес перереєстрації є неминучим через перспективу ліквідації громад і позбавлення культових споруд.

Відомо, що зусиллями греко-католицької громади Євпаторії кілька років споруджувався храм на отриманій, з неймовірними зусиллями, для цієї мети ділянці. Однак роботи фактично завмерли після анексії Криму: основною причиною став брак коштів і робочої сили. Аналогічна ситуація спостерігається і з будівництвом храму в Севастополі.

До речі, на севастопольському порталі новин “INFORMER” навесні 2016 року з’явилася чорна агітація проти УГКЦ. На ресурсі було опубліковано трилогію “Вбивати з прощенням, вбивати по-Божому: патріотичний фашизм УГКЦ” протоієрея УПЦ МП Олега Трофімова, який підписується також як “доктор богослов’я, магістр релігієзнавства і філософських наук”. Священик, який народився у Львові, служив у Києві, після своїх антиукраїнських промов під час Революції Гідності був змушений тікати до Криму, а звідти – до Москви, закликав знищувати греко-католиків, звинувачуючи їх у неймовірних речах: “Зараз ця секта диявола, прикриваючись християнським ім’ям, зачаївшись, існує і на території РФ, Білорусі, Казахстану, щоб втопити народ у крові і братовбивсті з гітлерівськими зігуваннями “в ім’я Христа”. Ми мусимо розуміти, що кожний храм уніатів – у крові замучених і невинно вбитих людей в Україні. Я закликаю патріотів Росії брати приклад у боротьбі з релігійним тероризмом з Рамзана Кадирова, який не побоявся розібрати і знищити недобудовану мечеть, закладену вахабітами. Єдиною формою існування греко-католиків є їхнє цілковите зникнення – і ми це повинні реалізувати заради своєї батьківщини”.

Ще у 2014 році очільник УГКЦ Блаженніший Святослав повідомляв, що російська пропаганда говорить про греко-католиків як про “радикальних націоналістів”. Втім, кримські священики і віряни у 2016 році розповідали, що погрози з боку фанатично налаштованих людей не лунають, проте і досі відчуваються загальні антиукраїнські настрої на півострові. Але, попри все, церква на півострові не має наміру “саморозпускатись”, продовжуючи мирну боротьбу за своє існування.

Сергій Конашевич, для ІА «Голос Криму»

SHARE