Загрози втрати об’єкта світової та української спадщини «Херсонесу Таврійського» як наслідок російської окупації

«Херсонес Таврійський» було включено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу. Рішення про включення було одностайним. Єдине зауваження стосувалося величезної православної церкви-новобудови у самому центрі Херсонеського городища, що, на думку деяких археологів, шкодить древній пам’ятці.

Херсонес став сьомим об’єктом в Україні, визнаним ООН з освіти, науки і культури світовою спадщиною, що містить видатні культурні та природні цінності. Дослідження руїн колишнього Херсонесу розпочато з 1827 р., а систематичні розкопки — з 1876 р. При розкопках виявлено залишки грецьких, римських і візантійських оборонних мурів, житлових кварталів, будинків з басейнами на дощову воду, лазень з різним устаткуванням, господарчих і ремісничих споруд; понад 50 християнських церков, терм, театру (на 3000 осіб) тощо. За мурами міста розкопано чимало поховань з багатим інвентарем.
Колекція музею формувалася понад сто років. На момент російської окупації Севастополя у 2014 р. в фондах заповідника налічувалося більше 200 тисяч предметів побуту, культурного і релігійного призначення, знайдених під час розкопок в околицях міста. Це — одна з найбагатших археологічних колекцій Європи.

3 жовтня 2015 р. уряд РФ своїм розпорядженням вніс «Національний заповідник «Херсонес Таврійський» у федеральну власність до «об’єктів культурної спадщини федерального значення, включених в Єдиний державний реєстр об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів Російської Федерації», та перейменував на «федеральну державну бюджетну установу культури Державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський». У розпорядженні зазначається, що Мінкультури Росії здійснюватиме функції та повноваження засновника установи і спільно з «Росмайном» і з «урядом Севастополя» має забезпечити в установленому порядку «прийняття у власність РФ» майна, закріпленого за установою, що декларувалася РФ у 2014-2015 рр. як така, що перебуває у «власності міста Севастополя».
РФ намагалася інтегрувати «Херсонес Таврійський» в новому статусі у світовий культурний простір. ЮНЕСКО не визнало російської юрисдикції об’єкта та офіційно припинило співробітництво з музеєм-заповідником на період тимчасової окупації Криму. Зрозумівши марність цих намагань, влада РФ вирішила на власний розсуд проводити археологічну, реставраційну і дослідницьку діяльність у Херсонесі, включаючи цінні знахідки у російські музейні фонди, та використовувати історичну пам’ятку у своїх інформаційно-пропагандистських цілях та для проведення розважальних заходів.
5 грудня 2015 р. президент РФ В. Путін підписав указ про внесення музею-заповідника «Херсонес Таврійський» до «особливо цінних об’єктів культурної спадщини народів РФ». Міністру культури РФ було доручено включити музей-заповідник у реєстр особливо цінних об’єктів культурної спадщини народів Росії, уряду РФ доручено забезпечити правові, фінансові та матеріальні умови діяльності федеральної державної бюджетної установи культури «Державний історико-археологічний музей-заповідник «Херсонес Таврійський» як особливо цінного об’єкта культурної спадщини народів РФ. Указ набув чинності з 1 січня 2016 року. 22 грудня 2015 р. «влада» анексованого Криму вивезла заставний і пам’ятний камені Свято-Володимирського собору Херсонесу Таврійського в російське місто Владимир, до пам’ятника князю Володимиру і будівництва Собору.
У зв’язку з цим МЗС України, українські ЗМІ та громадські активісти висловили своє занепокоєння, адже фактично «Херсонес Таврійський» перетворюють з наукового на релігійний об’єкт. Відповідний аналітичний огляд Кримської правозахисної групи «Стан національного заповідника «Херсонес Таврійський» згідно з нормами та стандартами ЮНЕСКО» презентували 25 грудня 2015 р. у Києві. Проведений дистанційний моніторинг схиляє експертів до того, що цю спадщину намагаються перетворити переважно на релігійний об’єкт.

Фахівці констатують нестабільну ситуацію: зміна керівництва, передача заповідника під юрисдикцію різних організацій, неможливість контролювати заповідник міжнародними інстанціями. Правозахисники також відзначають таку негативну тенденцію, як зміна російською владою призначення історико-археологічного комплексу. Так, на виконання вказівки президента РФ В. Путіна щодо перетворення Херсонесу на т. зв. «Мекку російського православ’я», де нібито почалось зміцнення централізованої російської держави, почалося будівництво для духівника В. Путіна – владики Тихона культурно-просвітницького «музею християнства», в його рамках окупантами незаконно здійснюється масштабна реконструкція території заповідника.
Зокрема, вже встановлено малі архітектурні форми з сенсорними кіосками, зроблено оглядовий майданчик з панорамною інсталяцією та бетонний постамент під макет території Херсонесу, біля «вежі Зенона» будують нову прохідну. При цьому будматеріали складують безпосередньо на території давнього городища, будівельне сміття розкидається по всьому заповіднику, а будівельна техніка знищила трасування середньовічного храму, порушила культурний шар та елементи музеєфікацій комплексу античних споруд.
Фінансує нібито розвиток музею-заповідника, покращення його технічної оснащеності і благоустрою для проведення культурно-масових заходів, а фактично втрату унікальної історичної автентичності об’єкта всесвітньої спадщини російський Фонд «Моя історія», який уклав відповідну угоду з музеєм-заповідником «Херсонес Таврійський» за погодженням з Міністерством культури РФ.

Останніми кричущими фактами руйнівних дій російських окупантів стало проведення у 2018-2019 рр. т. зв. «міжнародного музичного фестивалю» «Опера в Херсонесі», для чого на територію заповідника було завезено 15 фур металоконструкцій та дизель-генераторну електропідстанцію, встановлено чотири сцени, три екрани, трибуну для глядачів загальною вагою 500 тонн, світлове і звукове обладнання потужністю 50 кіловат. Все це було змонтовано безпосередньо на древніх руїнах та створило вкрай негативне антропогенне навантаження на пам’ятку ЮНЕСКО.
Під час підготовки до розважального заходу було викинуто як сміття середньовічні арочні камені та античну колону, комунікації прокладалися на залишках археологічних об’єктів, будівництво велося там, де ще не завершено дослідницькі та реставраційні роботи, важка техніка рухалася по культурному шару та нерозкопаній частині городища.
За наявними даними, роботи з організації фестивалю «Опера в Херсонесі» велись окупаційною владою відповідно до Акта державної історико-культурної експертизи від 22.05.2018 р., проведеної трьома особами: Бєляєвим Леонідом Андрійовичем – провідним науковим співробітником Інституту археології Російської академії наук, Замжицькою Ольгою Михайлівною – керівником наукового відділу ФДУП «Центральні науково-реставраційні майстерні» та Свіріною Оленою Вікторівною – архітектором.

Заповідник «Херсонес Таврійський» за часів підпорядкування Україні мав цілу низку землевідведень, але з’ясувати, чи діють вони нині, важко. Йдеться про 450 га території в межах Севастополя. Ділянка перебуває в оточенні дачної забудови. На ці площі зазіхають як цивільні, так і російські військові. 160 га – це так звана 10-та ділянка в Юхариній балці, що входить у згадані площі, це колишній танкодром. За часів України його не використовували, передали територію під археологічні дослідження. Кілька античних садиб там розкопано. Це — найкраще збережена, незабудована частина хори поліса Херсонесу Таврійського, завдяки якій об’єкт номіновано до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На цьому майданчику збереглися посадки спеціально для танкових навчань, і немає гарантії, що Росія вирішить залишити цю землю заповіднику, а не використовувати її у військових цілях або під комерційну забудову.
Не краще йдуть справи і з хорою (садибами) Херсонесу, яка простягається на багато кілометрів і теж перебуває під охороною ЮНЕСКО. У квітні 2016 року російські військові закатали в бетон ділянку античної садиби на півострові Маяковий. Тепер там залитий бетоном котлован 250 на 250 метрів і 2 метри завглибшки. «Було складено акт про знищення античної садиби – об’єкта культурної спадщини федерального значення заповідника «Херсонес Таврійський», – повідомив тоді «начальник управління охорони об’єктів культурної спадщини» Денис Проценко. Взимку 2018 року під ківш бульдозера потрапила антична садиба III століття. На цьому місці планувалося побудувати фондосховище археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський».
Крім того, майже 70% периметра стародавнього міста припадає саме на морський берег, і вже готується проект з берегоукріплення Херсонесу. При цьому керівництво музею вирішило виконати рекомендації профільного комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що були надані ще в 2013 році: «Негайно вжити заходів щодо консервації та стабілізації найбільш вразливої частини видимих археологічних залишків для запобігання їх руйнуванню і зникненню». Як повідомляється, тільки на проект берегоукріплення Херсонесу витратять 200 млн рублів. А самі роботи, за попередніми розрахунками фахівців, можуть обійтися в 4 млрд рублів.
13 квітня 2018 р. виконавча рада ЮНЕСКО ухвалила рішення про направлення до окупованого Криму моніторингової місії, яка буде боротися зі знищенням Росією історичної спадщини кримськотатарського народу і півострова в цілому. У жовтні 2018 р. у Парижі на 205-й сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО було розглянуто доповідь Генерального директора, в якій констатується відсутність можливості для України доступу до своїх об’єктів культурної спадщини, історичних та архітектурних пам’яток, музеїв, біосферних резерватів, наукових центрів тощо. Фіксуються факти незаконних археологічних розкопок, вивезення культурних цінностей з території Криму. У документі наголошується на необхідності налагодження ефективного моніторингового механізму ситуації в окупованому Криму та повідомляється про консультації між Україною та Секретаріатом ЮНЕСКО щодо формату запровадження прямого моніторингу у сфері компетенції Організації.

 

Євген Самуха,

керівник служби міжнародних зв’язків

Представництва Президента України в АР Крим

Матеріал підготовлений за сприяння Українського культурного фонду

SHARE