Студентка-переселенка з Криму шукає справедливості і захисту від свавілля луцького вишу

«Прошу Вас захистити мою доньку Єлизавету Єгорову, яка є переселенкою з Криму, у зв’язку з порушенням її прав як вимушеної переселенки і просто громадянки України», – з таким проханням Людмила Єгорова, мама Єлизавети (студентки біологічного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки) звернулась до Міністра освіти і науки України.

Дорога на материк
«Коли відбулась окупація Криму ми були перелякані, бо не знали куди потрапили і що нас чекає, – розповідає Людмила Семенівна. – Як і кожна звичайна людина, задавали собі питання: як жити далі?» Родиною було прийняте рішення, що 17 річна Ліза повинна виїхати на материк, аби отримати український атестат, здати ЗНО та вступити до українського вишу. Разом з нею виїхала і старша сестра 30 річна Ганна, яка на той момент закінчила Сімферопольський медуніверситет і хотіла продовжити також навчання в інтернатурі на материку. «Я закінчила український виш у Сімферополі і маю український диплом, тому я маю закінчити інтернатуру і отримати всі документи та сертифікати державного зразку. Більше того, вищу освіту я здобула за державні кошти і маю державі їх відробити», – згадує матір розмову з старшою донькою.
Ледь назбиравши грошей на дорогу в одну сторону, багатодітна родина з Керчі відправила своїх доньок у світи, з надією на те, що державі вони не будуть байдужі, вона їх підтримає, допоможе. Четвертого квітня 2014 року дві сестри приїхали до Луцька, де їх зустріли волонтери і на місяць прихистили у себе небайдужі лучани. Люди допомагали всім чим могли. Лізу зарахували до луцького ліцею №26, де вона отримувала всіляку підтримку від керівництва та вчителів школи: моральну, психологічну та, навіть, матеріальну.
Життя якось устатковувалося: Ліза отримала довгоочікуваний український атестат і здала вистраждане ЗНО, адже протягом цього періоду сестри постійно переїжджали з місця на місце, недоїдали. Складно вижити у чужому місті за 442 гривні, що отримала від держави Ліза, а Ганні навіть у цьому відмовили. Але дівчата долали перешкоди одну за одною.

 

Гроші понад усе
Отримавши результати ЗНО Ліза подала свої документи до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на біологічний факультет спеціальність «Лісове та садово-паркове господарство». Але, незважаючи на відповідну Постанову Міністерства освіти і науки України про надання дітям-переселенцям бюджетних місць, її зарахували на комерційне відділення, аргументуючи це тим, що з часом її переведуть на безкоштовне, коли отримують відповідну інформацію із Міносвіти, і обов’язково повернуть сплачені нею кошти за навчання.
Тому два перших місяці довелося сплачувати за навчання позиченими у борг грошима. Як виявиться, ці два місяці були для Лізи у цьому вищі найкращими: до неї гарно ставилися, обрали старостою групи. Але все різко змінилося після того як старша сестра пішла до декана біологічно факультету Андрія Поручинського і почала вимагати, закріпленого відповідними законами та постановами, права Лізи навчатися за кошти держави. «Наступного дня декан факультету сказав мені, що помститься, – згадує вимушена переселенка Ліза. – У листопаді почалось пекло. До університету надійшов наказ з Міносвіти

ЛІЗА ДЕРЖАВНЕ МІСЦЕ 001про переведення мене на державну форму навчання, але дізналась я про це у дуже оригінальний спосіб. Декан біологічного факультету влаштував справжнє шоу: він зібрав на одному з поверхів факультету студентів різних курсів і повідомив про державне місце, а потім запропонував студентам голосувати, кому його треба віддати. Всі присутні були шоковані, бо такого ніколи не бачили. І врешті-решт, все закінчилось тим, що він повідомив усім, що це місце прийшло мені. Після цього у моєму житті почався жах: мене зняли з посади старости, почалося цькування як з боку викладачів так і з боку студентів. Викладачі доклали максимум зусиль, аби я не набрала необхідну кількість балів під час зимової сесії, щоб отримувати стипендію. Тому мені довелось шукати собі підробіток, бо вижити на зарплату сестри, яка працювала медсестрою було просто не можливо, і у мене почали з’являтися пропуски. Але коли я зазирнула в журнал, то помітила, що кількість пропущених мною занять перевищує справжні пропуски у рази. Я запитала у старости: «Що це таке?» Відповідь мене приголомшила: «Мені сказав декан так робити, вибач, нічого особистого».
З січня Ліза продовжувала вчитися на бюджеті, але стипендію вже не отримувала. Далі більше: студентці не закрили літню сесію, при чому всі профільні предмети вона здала, а от чомусь допоміжні, які вона перездавала влітку та восени здати не змогла. Декан мені сказав, якщо б я не підняла скандал щодо бюджетного місця, а вчилась би на платному, то в мене було б все добре. «А ти захотіла державне місце, тому отримуй тепер ось таке покарання», – пригадує слова декана біологічного факультету Єлизавета.
На перше вересня вже цього навчального року дівчина опинилась у підвішеному стані: її не перевели на другий курс, але наказу про відрахування теж не було, при цьому їй заборонялося відвідувати лекції. Студентка-переселенка намагалась звертатися у деканат факультету, але декан завжди вказував на двері і грубо виставляв з свого кабінету. Мама Лізи згадує, як декан особисто їй в очі сказав, що у нього багато друзів в Криму і він цього літа там відпочивав, і там прекрасно люди себе почувають. Наступна фраза декана луцького вишу Андрія Поручинського її просто приголомшила: «Чого ви сюди приперлися: щоб вас тут кормили, вчили, пільги шукаєте?»

 

Пошуки справедливості… чи знайдуть?
Не дивлячись ні на що студентка-переселенка вирішила боротися і шукати справедливості. Щоправда знайти її в Луцьку вона так і не змогла. Як констатувала Ліза: ректор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки виявився безсилим проти «принципової» позиції свого підлеглого – декана біологічного факультету. А особиста зустріч матері та доньки з керівником Волинської ОДА Володимиром Гунчиком закінчилась тим, що керівник області доручив створити комісію із залученням викладачів інших вишів та психолога для оцінки рівня її знань. Перший екзамен повинен був відбутися 26 жовтня.

ЛІЗА ода 001
Мати з донькою зрозуміли, що це просто кругова порука і вирушили до Києва, в надії на те, що їх біді зарадить міністр освіти України. Візит до МОН приголомшив остаточно, міністр виявися невловимим, а один з клерків Департаменту вищої освіти цього відомства повідомив, що Ліза відрахована з університету ще 1 жовтня. Цікаво, для чого ж тоді голова Волинської ОДА збирався перевіряти рівень знань вже відрахованої студентки. І чому, власне, про своє відрахування студентка дізнається з запізненням у місяць та й ще у Міністерстві освіти і науки.
Мати з донькою в розпачі, адже не знають, що робити і до кого ще стукати, аби припинити свавілля і знущання над дитиною-переселенкою, яка була змушена виїхати з рідного Криму, щоб отримати українську освіту.

 

Правозахисниця Ганна Рассамахіна прокоментувала цю ситуацію:

Ганна Рассамахіна 1
На сьогодні ми маємо на руках факти, які підтверджені документально і які вже доведені – це якщо говорити з юридичної точки зору. Ми як правозахисники направимо звернення до міністра освіти України, також ініціюємо звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, будемо подавати апеляцію на результати її атестації по чотирьом предметам. Також можна сьогодні сказати, що був порушений порядок її відрахування і ознайомлення її з наказом про відрахування. І ці дії ми теж звісно будемо оскаржувати.
Якщо ж говорити в цілому про цю проблему, я, звісно, не можу з повною впевненістю заявити, що все до останнього слова в розповіді Лізи є правдою. Але як координатор громадської приймальні у справах переселенців, стикаючись з великою кількістю подібних випадків, можну з упевненістю сказати, що така ситуація могла мати місце. Ліза не здалася, вона приїхала до Києва шукати правди і звернулась в МОН, ЗМІ та до правозахисників, але ви тільки подумайте, скільки таких випадків ще є, а ми про них просто не знаємо. Скільки таких студентів-переселенців зацькували, відрахували, довели до нервового зриву, у скількох не вистачило сил боротися і вони просто повернулися до Криму, або пішли воювати в зону АТО. Мені відразу хочеться нагадати, якою є політика Росії по відношенню до наших випускників: тисячі бюджетних місць, звільнення від Єдиного державного іспиту.
Історія цієї дівчини викрила ще одну проблему, яка панує у нашому суспільстві. Волинська область рахується однією з найбільш європеїзованих в Україні, а в реаліях тут процвітають якісь дикі звичаї часів дискримінації афроамериканців в Америці. Цю проблему треба вирішувати терміново, адже суспільство, в якому дозволені такі речі, що проходять без наказано, в якому громадяни байдужі до таких явищ – просто хворе.

Людмила Боженко

SHARE

8 COMMENTS

  1. Вперше чую про постанову про безкоштовне навчання переселенців і повністю обурена. Чому цим дітям такі переваги? Чим вони кращі за наших дітей, які якщо не здадуть вдало ЗНО будуть платити без усіляких пільг. Чому така дискримінація!? І завдяки такому недолугому рішенню влади ми тепер і читаємо про дискримінацію дівчат-переселенок. А які були б питання якби вона власними силами і чудовими знаннями поступила на державне і не зауважувала на своїх бідах і переважних правах.

  2. Все це брехня. Журналістам перш ніж публікувати необхідно було б вилухати іншу сторону.
    Ліза говорила вам, що вона цілий семестр не ходила на заняття? Ви заєте скільки разів були перездачі?

  3. Звичайний піар вискочки. Дитина прогулює пари – її відраховуть. А робити з цього скандал, що ти пересеенка і тебе відчислили, саме за те що ти “не місцева”. Не є достойною поведінкою.

  4. “Мені відразу хочеться нагадати, якою є політика Росії по відношенню до наших випускників: тисячі бюджетних місць, звільнення від Єдиного державного іспиту.” – То чому не поїхала в Расєю, коли там так гарно приймають??? Перш ніж писати таку брехню та так плачевно описувати стан переселенки, прийшли б та попитали одногрупників та викладачів про поведінку цієї дівчини, чому відсторонили від обов”язків старости.

  5. У мене питання? Ви пишете, що маєте факти, які підтверджені документально. А до цих документів долучені хоча б копії академічних журналів відвідування занять? Чи коментарі одногрупників Лізи? Ви поцікавтесь і дізнаєтесь, що студентка Єгорова на більшості занять була відсутня, а на деякі предмети взагалі не зявлялась! Одногрупники теж не надто привітно відгукуються про неї, як людину, а інколи відверто звинувачують у брехні і шахрайстві…

  6. Я шокований з того, яким брудом і неправдою Ліза покриває наш біологічний факультет і декана!!! Як можна писати такі нісенітниці базуючись на свідченнях лише “постраждалої” сторони?!

  7. Спокійно читати як гноблять мій факультет і декана мого факультету просто неможливо!Які утиски і погрози збоку Андрія Івановича??Що за брехня і наклепи???

    В нас на факультеті навчається 283 студенти,і ніколи таких ситуацій не виникало!Андрій Іванович дуже хороша людина і відмінний спеціаліст!!!!!!Він завжди допомагає студентам у складних ситуаціях.Так само і всі викладачі факультету ніколи нікого не принижували!
    Що ж до Лізи-то їй варто подумати, що брехня завжди виходить на зовні.Чому вона наговорює на чесних людей??Це просто абсурд!

  8. Спокійно читати як гноблять мій факультет і декана мого факультету просто неможливо!Які утиски і погрози збоку Андрія Івановича??Що за брехня і наклепи???
    В нас на факультеті навчається 283 студенти,і ніколи таких ситуацій не виникало!Андрій Іванович дуже хороша людина і відмінний спеціаліст!!!!!!Він завжди допомагає студентам у складних ситуаціях.Так само і всі викладачі факультету ніколи нікого не принижували!
    Що ж до Лізи-то їй варто подумати, що брехня завжди виходить на зовні.Чому вона наговорює на чесних людей??Це просто абсурд!

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here