Чи «чекають вдома» на абітурієнтів з окупованих територій?

Останнім часом неоднозначні дискусії в суспільстві спричинило обговорення та ухвалення 3 липня законопроекту №3734 «Про внесення змін до Закону України “Про вищу освіту” щодо особливостей вступу до закладів вищої освіти осіб з тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Донецької та Луганської областей», який було ініційовано Президентом України і одностайно підтримано Комітетом Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій. Внесені до закону зміни мають на меті дозволити дітям з ОРДЛО та прифронтових населених пунктів на лінії зіткнення вступати до будь-якого ЗВО за окремою квотою, яку було встановлено у 2016 р. і тепер буде розподілено між вступниками з Криму та з ОРДЛО. Вступ відбуватиметься за результатами вступних іспитів; якщо ж випускники з ТОТ вже склали ЗНО, вони зможуть вступити за загальною процедурою або комбінувати ЗНО та вступні іспити за власним вибором. Також передбачається безкоштовне навчання дітей з окупованих територій зі стипендіальним забезпеченням на підготовчих курсах закладів вищої освіти тривалістю до одного року з наступним вступом до закладів вищої освіти в якості внутрішньо переміщених осіб. Які дискусії щодо цієї ініціативи точаться у політичних і суспільних колах – детальніше в нашому огляді.

Дії влади

Слід зауважити, що згадані квоти раніше діяли лише для вступу абітурієнтів з окупованого Криму через освітні центри «Крим-Україна». З 2016 року для вступників з окупованих територій АР Крим і Севастополя та ОРДЛО, а також населених пунктів на лінії зіткнення Міністерство освіти і науки запровадило процедуру спрощеного вступу (без отримання паспорта громадянина України та атестата про шкільну освіту і без складання ЗНО – лише за вступними випробуваннями – до певних закладів вищої освіти через освітні центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна»). Проте це були дві різні системи вступу (Наказ №560 від 24.05.2016 для окупованого Криму та № 697 від 21.06.2016 для території АТО). 3 роки тому, 3 червня 2017 р., тогочасний Президент України Петро Порошенко підписав прийнятий 16 травня Верховною Радою закон «Про внесення змін до закону України “Про вищу освіту” щодо забезпечення права на здобуття вищої освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України». Цей закон передбачав, що для осіб, місцем проживання яких є ТОТ та які отримали документ про загальну середню освіту, прийом на навчання до одного з ЗВО, розташованих лише на території Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської, здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань у межах установлених квот (пропонувалося виділити 1000 місць, проте в результаті було запроваджено квота в розмірі 20%, що складало в різні роки понад 2500 місць). Не зважаючи на вимоги Закону до списку вишів також тривалий час не входили університети, підпорядковані Міністерству культури та Міністерству охорони здоров’я, хоча деякі медичні спеціальності були в Чорноморському національному університеті (Миколаїв), а певні культурологічні спеціальності в деяких університетах.

Ці абітурієнти можуть вступати до українських закладів без складання ЗНО: для вступу їм потрібно скласти ДПА з української мови та історії України.

18 січня ц. р. Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з Постійним представником Президента України в АР Крим Антоном Кориневичем оголосив працю з дітьми та молоддю в Криму одним з провідних завдань у напрямку деокупації та реінтеграції анексованого Росією півострова. Зокрема, Президент наголосив на необхідності усунути всі перепони в підтримці зв’язків із дітьми та молоддю в Криму, максимально спростити для них вступ до українських ЗВО та сприяти їм в облаштуванні на вільній українській території. Також голова держави дав доручення розробити державну програму, яка сприятиме збереженню українського громадянства молоддю з окупованих територій і підтримав пропозицію щодо створення спеціального фонду, який надавав би талановитим кримчанам гранти на розвиток, навчання та презентацію України на міжнародних майданчиках. 22 червня Зеленський виступив з ініціативою зміни закону про вищу освіту задля спрощення процедури вступу до українських вишів для абітурієнтів з Криму та ОРДЛО. В Офісі Президента уточнили, що законодавчі зміни дозволять вступати без складання ЗНО безкоштовно в межах існуючих квот до вишів по всій країні, а не за обмеженими окремими списками, як це відбувалося на той час.

На ініціативу Президента України цілком очікувано відреагували кримські колаборанти. Так, на думку «громадського діяча» Заура Смірнова, пропозиції української влади кримським абітурієнтам щодо пільгового вступу до ЗВО є «суто політичними» та «далекими від понять освіти, науки та просвіти» і головним чином мають на меті «підготувати радикальних прибічників антиросійської ідеології, підшукуючи гарматне м’ясо для подальшої реалізації своєї агресивної доктрини у стосунках з Росією». При цьому Смірнов висловив переконання, що кримська молодь «побачить істинні наміри Києва, зробить правильний вибір і навчатиметься в рідній країні», що пролунало неоднозначно. Фіаско українській владі у спробах залучити кримських абітурієнтів до вишів на підконтрольній території передрік і «голова комітету державної ради республіки Крим з освіти, науки, молодіжної політики та патріотичного виховання» Олександр Шувалов. На його думку, кримчани «розуміють, що сьогодні перспективнішим є вступ до російських вишів», оскільки вони «ефективніші», а їхні дипломи «якісніші». При цьому Шувалов додав, що навряд чи буде багато бажаючих їхати навчатись на материкову Україну.

7 липня Міністерство освіти і науки та Міністерство з питань реінтеграції ТОТ запустили кампанію про програму спрощеного вступу «Тебе тут чекають», метою якої є залучення якомога більшої кількості вступників з ТОТ до українських закладів вищої та фахової передвищої освіти. Ці абітурієнти можуть вступати до українських закладів без складання ЗНО: вступу їм потрібно скласти ДПА з української мови та історії України у школі при освітньому центрі та вступний іспит або творчий конкурс за спеціальністю в обраному навчальному закладі. При цьому було зазначено, що вступникам з ТОТ не обов’язково мати паспорт громадянина України та документи про середню освіту державного зразка – потрібно лише обрати спеціальність і заклад освіти та звернутись до відповідного освітнього центру. Вступники з Криму та ОРДЛО, які бажають узяти участь у конкурсі на бюджетні місця, мають подати заяву та заповнити освітню декларацію в освітніх центрах не пізніше 20 та 22 серпня відповідно; ті, що не встигнуть, можуть подати заяви для вступу на контракт до 23 жовтня.

Аргументи «за» і «проти» та факти

Інформація про те, що юнаки з окупованих територій зможуть вступати до вишів без ЗНО і навіть без українських документів (які рано чи пізно необхідно отримати), збурила суперечливу реакцію в українському суспільстві. Моніторинг соцмереж дає підстави стверджувати про розгортання демонізації абітурієнтів з ОРДЛО: певна частина громадськості продемонструвала схильність до навішування на них групових ярликів «[дітей] ворогів України, сепаратистів, бандитів, мародерів, убивць українських вояків», звинувачення їх у «державній зраді» та «злочинах проти України» всупереч не лише презумпції невинуватості, а й часом навіть здоровому глузду. На тлі демонстрації світлини з дівчинкою, що топчеться по прапору України посеред одного з окупованих міст, і озброєними підлітками у військовій формі з розпізнавальними знаками російсько-терористичних формувань або на тлі їхніх «прапорів» підводиться маніпулятивне ствердження, що саме вони «без іспитів і з документами РФ та/або Л/ДНР» заберуть бюджетні місця в дітей воюючих / загиблих українських героїв, житимуть державним коштом, вимагатимуть навчання російською мовою, виконуватимуть на підконтрольній території України диверсійно-підривну роботу як ворожі агенти та зрештою повернуться до своїх «республік» і дадуть їм «присягу», як дехто вже вчинив. Загалом під рефрен протиставлень «наші діти» vs «діти наших убивць» (або взагалі «талановиті діти» vs «сепарське бидло») усе зводиться до одного знаменника: останні мусять «жити в “русском мірє”, за який їхні батьки проголосували на “референдумі” у 2014 році» й навіть не думати про виїзд на підконтрольну територію, щоб слідом за ними не увійшли «путінські миротворці». «Блискучий» інформаційний супровід вступної кампанії, годі й казати – особливо з огляду на закриття через пандемію COVID-19 «контрольно-пропускних пунктів», роботу яких окупанти вже й так сьомий рік припиняють перед кожною сесією ЗНО, щоб заблокувати для молоді з окупованих територій шанс на здобуття української освіти. Причому автори наведених думок ігнорують прохання аргументувати їх у стилі «Навіщо читати закони, коли все й так пояснили на ТБ»: здебільшого твердження базуються на надмірній емоційності та екзальтованості. Не є аргументом і число в піввідсотка молоді з Криму та ОРДЛО від загальної торішньої кількості українських студентів.

Мало хто замислюється й над тим, що діти з ТОТ (як і їхні однолітки на вільній території) нерідко залежать від батьків не лише морально, а й у матеріальному плані. Не кожний 16-18-річний юнак знайде в собі сили поїхати в нікуди без відчутної підтримки, знаючи, що додому повернутися вже, можливо, й не вдасться ніколи – через пильну увагу з боку окупаційних «військкоматів» та перспективи «кримінального» переслідування через «ухиляння від служби в армії» держави-окупанта і її незаконних збройних формуваннях. Та й батьки цих дітей мають не надто багато аргументів віддавати свою дитину на навчання до українського вишу: одні – через ризик здобути тавро «неблагонадійних» на всіх членів родини з усіма можливими наслідками, інші – через страх, що сина чи доньку інтернує або збезчестить «Правий сектор». Загалом доволі дивно й нелогічно виглядає умовна ситуація, коли російський кадровий військовий з окупаційного контингенту чи бойовик-колаборант з лав місцевого населення відправляє свою дитину на навчання до «бандерівців, які їдять російськомовних немовлят».

Абсолютно далеким від істини є твердження про те, що Україна нібито визнає видані на окупованих територіях «паспорти» й «атестати», за якими абітурієнтам з ОРДЛО та Криму буцімто вже дозволено вступати до вишів на підконтрольній території. Процедура отримання документів державного зразка залишається чітко прописаною, незмінною і нелегкою.

Політичні баталії

3 липня під час брифінгу у Верховній Раді нардеп від «ЄС» Микола Княжицький назвав запропонований президентом і підтриманий парламентською більшістю закон про вищу освіту для абітурієнтів з ОРДЛО «лицемірством, дешевим піаром і відвертою спекуляцією на мешканцях ТОТ»: позиція була аргументована тим, що в законі вказано право на отримання стипендій і допомоги без жодних розрахунків, звідки мають бути взяти ці кошти. Інший нардеп від «ЄС» Михайло Забродський у кулуарах парламенту назвав «потенційною загрозою державній безпеці» (!) можливість вступу до ЗВО з системи Міністерства оборони та МВС для абітурієнтів з окупованих територій, яких він протиставив діючим військовим, ветеранам і загиблим за Україну.

Із схожою заявою виступила ще одна нардепка від «ЄС», колишня міністерка освіти Л.Гриневич в ефірі програми «Великий ефір Василя Зими» на Еспресо.TV: «Це виглядає так, що ми тепер будемо визнавати середню освіту, отриману на окупованих територіях».  Її виступ викликає здивування, адже як не вона повинна була мати повну інформацію про вступ дітей з ТОТ і розбиратися в освітніх питаннях.

Того ж дня Facebook заряснів відгуками однопартійців Княжицького на згадану законодавчу ініціативу. Так, Ірина Фріз, яка сама є родом з Криму, назвала ухвалений законопроект «дискримінаційним» і таким, що «порушує принцип рівності прав випускників інших регіонів України»: вона зазначила, що нова редакція закону пропонує прибрати пункт про вступ осіб з окупованих територій на конкурсній основі за результатами вступних випробувань, і висловила переконання, що «будь-яка особа з ОРДЛО, і не лише дитина, отримає право на пільгове навчання в будь-якому ЗВО лише на підставі місця проживання», а також припустила, що вступ абітурієнтів з ОРДЛО відбуватиметься на підставі «визнаних Україною документів, виданих у невизнаних республіках». Категорично пані Фріз виступила проти безоплатного навчання зі стипендіальним забезпеченням для слухачів підготовчих курсів з ОРДЛО, на відміну від мешканців інших регіонів, – вочевидь, не беручи до уваги логістичних складнощів, через які студенти з ОРДЛО та Криму позбавлені можливості отримувати матеріальну підтримку від рідних. «Ознаки дискримінації для інших категорій абітурієнтів» у прийнятому законі побачила й Ірина Геращенко, заявивши, що «зараз будь-хто з окупованої території зможе взяти довідку, скласти іспити і вступити в будь-який вуз». Також вона в унісон із Михайлом Забродським висловила думку щодо «безпекових загроз», оскільки законопроект не передбачає вікових обмежень, і спеціальної перевірки для абітурієнтів військових вишів, на додачу заявивши, що «взято повзучий курс на скасування ЗНО» загалом. На думку Іванни Климпуш-Цинцадзе, прийнятий закон є «водевілем і окозамилюванням», оскільки «дискримінує усіх інших українських дітей, які готувалися до ЗНО, створює соціальну напругу, потенційні загрози національній безпеці, а також руйнує систему ЗНО» і «не передбачає таких самих прав для дітей загиблих і поранених військових чи переселенців».

Іншої думки дотримуються в «Голосі». Зокрема, 4 липня на сторінці політсили у Facebook з’явилася послідовна аргументація прийнятого напередодні законопроекту з чіткими поясненнями. Передусім було зазначено, що діти з окупованих територій вступатимуть до українських ЗВО не автоматично, а за іспитами, отримавши перед тим у спеціальному освітньому центрі після складання іспитів української мови та історії атестат про освіту – тим більше, що «атестатів», виданих окупантами, Україна не визнавала і не визнає. При цьому квоту для кожного окремого вишу, як і раніше, визначає Міністерство освіти і науки: розширення переліку закладів не передбачає її збільшення. Було наголошено, що можливості для вступу розширюються не для «дітей сепаратистів», а для громадян України з окупованих територій, яких нам треба повернути і які проходять обов’язкову перевірку на предмет загрози національній безпеці; для кожного з них виїзд з окупованої території – це ризик. Окремо було наголошено, що вікові обмеження для абітурієнтів неможливі за Конституцією, а виявлення бойовиків чи сепаратистів є обов’язком СБУ. Також було наведено роз’яснення щодо того, що діти, які живуть в умовах війни, не мають повноцінних можливостей для освіти в українських школах і навіть фізично не можуть прибути в певний день для складання ЗНО, оскільки часто терористи не випускають їх; з огляду на це замість ЗНО були запроваджені іспити, які є не менш складним способом вступу. «Ми обов’язково повернемо собі окуповані території, і щоб це сталося, потрібно почати з повернення людей. Ми маємо дати шанс на майбутнє тим, у кого війна забрала дитинство, щоб вони вчилися в Україні, а не в Ростові чи Москві. Ділити дітей на “сорти” – російська технологія. Ми цього не допустимо», – було зазначено наприкінці.

Того ж дня Микола Княжицький висловив сумніви у тому, що «недієвий» закон, який дозволяє дітям з окупованих територій вступати до українських вишів без ЗНО, допоможе їм у цьому. Він зазначив, що «ЄС» була готова підтримати проект у першому читанні, але вимагала доопрацювання до другого, як цього вимагає закон. Зокрема, він висловив подібні до вже згаданих вище переконання, що за «документ про повну загальну середню освіту» мешканця ОРДЛО може бути прийнято «атестат, виданий “ДНР”», і що пільги за цим законом отримають «40-річні випускники ПТУ, які пострілювали в “укропів”». Також Княжицький припустив, що скасування ЗНО, яке є ефективним засобом боротьби проти корупції під час прийому до ЗВО, може призвести до множення корупції. Додатково він зауважив, що визначити місце проживання на окупованих територіях фактично ніяк неможливо, та й «сьогодні не складно будь-яку довідку підробити, купити, отримати “по знайомству». Наостанок Княжицький заявив, що вказаний закон не працюватиме через «купу проблем, пов’язаних з банальною низькою якістю законів, які готуються більшістю та Офісом Президента», і закликав колег з демократичних проукраїнських фракцій «не виправдовувати власні помилки любов’ю до дітей і плачем над важким життям на окупованих територіях». Наступного дня він висловив переконання, що дискусія про вступ громадян з окупованих територій до українських ЗВО «показує інфантильність як суспільства, так і політикуму». За переконаннями Княжицького, держава має матеріально підтримати, забезпечити безкоштовними курсами з української мови та підготувати до ЗНО тих мешканців окупованих територій, які висловлюють бажання бути частиною українського суспільства, «а не просто визнати дипломи з “Л/ДНР” купи аферистів з купленими довідками і зарахувати їх до найпрестижніших українських ВНЗ, навіть якщо вчитися вони не готові, мову не знають, підготовки не мають» (хоча з цим, здавалося б, ніхто й не сперечався). Однак при цьому Княжицький розмежував українських вояків і їхніх дітей та мешканців окупованих територій, зазначивши, що про перших держава повинна дбати більше.

Погляд переселенців

Голова ГО «КЦДКС “Український дім”» Андрій Щекун, який у березні 2014 року під час окупації Криму пережив полон і примусову депортацію на материкову Україну, схиляється до необхідності порушувати питання бездіяльності державної політики в сфері освіти з 2014 року – зокрема в забезпеченні умов для отримання україномовної державної освіти дітьми на ТОТ шляхом дистанційного навчання, яке під час пандемії коронавірусу виявилося нагальним для держави. На його думку, останні зміни у законодавстві «фактично прикрили подальшу бездіяльність Міністерства освіти і науки України» і можуть актуалізувати в майбутньому корупційну складову, яка прямо сприятиме знищенню всієї налагодженої системи вступу до ЗВО. Громадський діяч навів кілька кроків, до яких мала вдатися українська влада за час російської збройної агресії проти нашої держави:

1) законодавчо зміцнити право дистанційного навчання за українською шкільною програмою для дітей на ТОТ, запровадити механізм отримання ними українських атестатів і підготувати для них на ЗНО окремі питання полегшеного змісту, адаптованого до програми дистанційного навчання;

2) відповідно до комплексу заходів, розробленого спільними зусиллями Міністерства освіти і науки, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій і Міністерства культури та інформаційної політики, здійснювати потужну інформаційно-просвітницьку кампанію щодо навчання, отримання освіти та вступу за допомогою всіх доступних засобів мовлення;

3) закріпити квотування за всіма вишами для дітей з ТОТ, що складуть ЗНО і змагатимуться в рамках встановлених квот.

На думку Андрія Щекуна, нещодавно ухвалені зміни до законодавства у цій частині були продиктовані більше політичною складовою, ніж професійною: політичні дебати з цього питання прикривають бездіяльність влади і ніяк не сприяють вступу дітей з ТОТ до українських вишів. Також громадський діяч висловив побоювання, що прийняття змін у ракурсі заміни ЗНО на вступні випробування або вступний іспит для дітей з ТОТ дає можливість розвитку корупції і реально дає поштовх до розгляду питання доцільності ЗНО. Результат, за його словами, стане очевидним вже цього року.

Фаховий погляд на стан речей висловив інший кримчанин – начальник відділу Українського центру оцінювання якості освіти Андрій Ночкін, який майже 14 років працює в системі ЗНО і якого часом називають «рупором» вказаної організації. Зокрема, він оформив порівняльну таблицю старої та нової редакції обговорюваного закону і закликав читачів знайти в останній «скасування ЗНО, 20% бюджетних місць і визнання фейкових атестатів “Л/ДНР”». Експерт підкреслив, що в новій версії передбачені для кримчан можливості були розширені на Донбас, який був зарахований до окупованих територій пізніше за Крим, а також було знято обмеження з переліку вишів, до яких можуть вступати мешканці окупованих територій, і де-факто закріплено на законодавчому рівні функціонування освітніх центрів «Крим-Україна» та «Донбас-Україна», які вже кілька років не лише забезпечують альтернативний доступ до вищої освіти, а й отримання документів про повну загальну середню освіту державного зразка, про що вже йшлося вище. «Поставте себе на місце абітурієнта з окупованої території. Треба самому вивчити певні предмети, довчити інші, зареєструватися на ЗНО, приїхати на нього за 300-900 км через КПВВ. Це рівні умови? Доки держава Україна за об’єктивних обставин не здатна забезпечити за місцем проживання рівний доступ до вивчення української мови і літератури, історії та географії України в принципі, а також інших предметів за українськими освітніми стандартами до проходження ЗНО – вона має забезпечувати альтернативну можливість щодо доступу до вищої української освіти», – висловив слушний аргумент наостанок Андрій Ночкін.

Прикро, але наразі мало кому відомо, що діти, яким не пощастило потрапити під російську окупацію, не мають жодної можливості вивчати українську мову і літературу та історію України, не можуть конкурувати «на рівних умовах» зі своїми однолітками з підконтрольних територій, в яких наявний повноцінний доступ до української середньої освіти, і, попри відсутність якісної та чітко налагодженої системи як такої, мусять навчатися дистанційно чи екстерном паралельно до навчальної програми в умовах окупації. Вони змушені приховувати свої наміри щодо вступу до українського вишу від вчителів та однолітків, які можуть донести у «компетентні органи». Вони є громадянами нашої держави за правом народження. Вони – діти незалежної України, які до 2014 року навчалися в українських школах і не знали по-справжньому, що таке Росія. Наразі лишається чекати, доки раціональне мислення візьме гору над емоціями та бажаннями звинувачувати мешканців окупованих територій (особливо тих, яким станом на початок російської збройної агресії проти України було 10-12 років) у тій ситуації, заручниками якої вони залишаються вже понад 6 років.

Віталій СОЛОНЧАК

SHARE