Олег Охредько: Той, хто не знає історію своєї Батьківщини буде вчити історію іншої держави

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

О.Довженко

Вже понад рік триває війна. Війна Росії з Україною. Результатом цієї війни є криваві бої на сході та «мирна» окупація Криму. Ця війна отримала навіть свій термін – «гібридна війна». Війна йде на різних «фронтах», одним з яких стала освіта. Не дарма О.Бісмарку приписують слова, які постійно цитуються та перефразуються: «Битву при Садові виграв прусський шкільний вчитель». І на цьому фронті Україна зазнає суттєвих поразок. Якщо в питанні із студентами вузів українська держава ще намагається проводити певні дії, то в шкільній освіті Україна втратила можливості впливати на події. А з кримськими викладачами та вчителями справа просто м’яко кажучи негативнаІ якщо,  з погляду пересічного мешканця в Російскій Федерації, Крим повернувся у «рідну гавань», то погляд пересічного мешканця України майже неможливо спрогнозувати.  Чому? Спробуємо зрозуміти….

Державна політика стосовно Автономної Республіки Крим та міста Севастополя загалом характеризується ухваленням ситуативних, нерідко суперечливих та однозначно запізнілих рішень.

Проте війна в освітньому просторі проходить не тільки через матеріальні та людські ресурси, вона проходить і через зміст освіти. Військові дії відбуваються не тільки в сьогоденні, вони йдуть вже в майбутньому. Через освіту закладаються підвалини поглядів та ідеологій, стереотипи та упередження молодого покоління, яке через роки буде вирішувати долю країни. Окрім того війна за Крим відбувається не тільки на самому півострові, вона ведеться по всій Україні через формування поглядів на суверенну цілісність держави, на її території.

На жаль зміст шкільної освіти зазнає суттєвого впливу політики і деякі предмети отримують політичну забарвленість. Особливо це стосується історії. Саме історія, через минуле формує сучасні і майбутні погляди на події.

Російська федерація миттєво відреагувала на кримські події. Шкільна історична освіта була змінена в угоду «імперській» необхідності. Історичне минуле розглядається на самому вищому рівні – це «скрепи» і «руський мир», «город русской славы» і «визволення земель». Саме історичній освіті приділяється особлива увага, не дарма кримські вчителі історії потрапили під особливий нагляд (керівники закладів постійно надають інформацію про діяльність вчителів історії до органів управління освіти). На півострові, та й по всій Росії проходять конференції та круглі столи, проводяться «єдині уроки» та інші заходи, присвячені «російській історії Криму».

А що ж відбувається в Україні? Практично нічого, ні мабуть ось так – НІЧОГО!!! Нажаль за рік війни Крим не став значимою подією в шкільній історичній освіті. Відбуваються лише незначні зміни.

Сучасна шкільна історична освіта в Україні побудована на принципах хронологічної лінійності (матеріал вивчається в хронологічній послідовності) та територіальності (розглядаються історичні процеси на територіях, які складають сучасну Україну).

Розглянемо вузьке питання, а саме історію у 5 – 9 класах. Основою для шкільної історичної освіти є Програми для загальноосвітніх навчальних закладів та підручники, які написані на основі цих програм. У 2014 – 2015 навчальному році діяла Програма для загальноосвітніх навчальних закладів для 5 – 9 класів з історії, яку Міністерство освіти і науки України вирішило змінити, шляхом «розвантаження» (Наказ № 100 від 06 лютого 2015 року «Про розвантаження навчальних програм для учнів 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів»).

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів для 5 – 9 класів з історії (чинна у 2014 – 2015 навчальному році) була основою для викладання в школах України. Відповідно до цієї програми Крим, як частина території України, практично не згадується в 5 класі (окрім Судацької фортеці та Бахчисарайського палацу). В підручниках, які були надруковані у 2013 р.,  є інформація про Крим, в розрізі вимог програми, а також півострів згадується як місце загрози (Кримське ханство). Нова Програма, яка розробляється зараз, вже передбачає ознайомлення з історією Криму в основному через знайомство з історією античних міст, скіфів, Кримського ханства (проте невідомо, як буде співвідноситися нова програма з існуючими підручниками).

Програма та підручники для 6 класу (історія Стародавнього світу) знайомить учнів з Кримом крізь призму скіфів та сарматів, поселень греків, звертаючи увагу на існування держав – Боспорського царства, держав скіфів та інших.

В 7 класі учні починають вивчати окремо історію України та всесвітню історію. В наші дні проходить конкурс щодо нових підручників. Нажаль розглянути їх не вдалося, тому що не зважаючи на те, конкурс підручників продовжено до кінця квітня, доступ до повних версій рукописів вже закритий. Проте навіть перші параграфи запропонованих підручників та Програма дає можливість проаналізувати матеріал щодо Кримського півострову.

Практично у всіх підручниках згадується Кримський півострів під час розгляду тем, присвячених сусідам слов’янських племен. Але ця інформація подається оглядово, частіше згадуються античні міста-колонії, хозари, Візантія та інші. Окрім того обов’язково розповідається про легендарний похід князя Володимира на Херсонес. Також у деяких підручниках згадується Тмутараканське князівство. Проте це по більшості інформативні повідомлення, а деякі згадування Криму викликають запитання:  «Камінь у будівництві храмів наші предки почали застосовувати від Х ст. Нещодавно з’ясовано, що найдавнішою кам’яною спорудою (якщо не брати до уваги візантійський Крим) …» (С.66. Історія України. Власов В.С.)

Щодо безпосередньо Кримського півострову, то за Програмою, відповідно якої готувалися підручники, пропонується розглянути «Утворення Кримського ханства. Перехід кримських ханів у васальну залежність від Османської імперії. Початок татарських походів на українські землі.», а у новій «розвантаженій програмі» вже пропонується звернути увагу на «Держава Феодоро в Криму. Утворення Кримського ханства. Гіреї. Суспільний устрій та культура ханства». Тільки історичні події на півострові розглядаються в розділі «Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (друга половина XIV–XV ст.)», тобто події практично десяти століть залишаються поза увагою. Ну, а що ж автори вирішили помістити до підручників про Крим  дізнаємося вже після виходу підручників.

У 8 класі учні шкіл більше знайомляться з Кримом, але проходить це дуже цікавим способом. Цей навчальний рік і наступний, 2015 – 2016 навчальні роки Історія України викладається за підручниками, які були випущені у 2008 році. І виходячи з досвіду цього року можливо сказати, що подані на майбутній рік рукописи підручники не дуже будуть відрізнятися від сучасних.

В сучасних підручниках для 8 класу питання соціально-економічного, політичного, культурного розвитку Кримського півострову, як серед загальних тем, так і окремо не розглядається. Знання учнів про життя на Кримському півострові базується на інформації, яку вони отримали у минулому році.  І більше, часто Крим не розглядається як частина України або навіть протиставляється їй.

Так підручник видавництва «Грамота» (автори Струкевич О.К., Романюк І.М., Пірус Т.П.) на С.8 в частині «Українські землі на початку Нового часу» описує держави в складі яких перебували українські землі – Велике князівство Литовське, Польща, Молдова та Угорщина, а Крим або Кримське ханство чи Туреччина, яка мала великий вплив на півострів, відсутні. Автор підручника Швидько Г.К. у вступі пише, що «На початку XVI ст. українські землі входили до складу різних держав. … Польщі, …Угорщини, …Молдавського князівства, … Московської держави. … Великого князівства Литовського». У підручнику під авторством Власова В.С. на С.6 подана карта «Суспільно-політичне життя українських земель у 16 ст.» на якій вказуються кордони тогочасних держав і задається питання щодо Кримського ханства і сучасних земель. Після характеристики суспільних відносин на більшості українських земель, зазначається на С.12, що «Життя українських земель визначалося ще однією обставиною: грабіжницькими набігами з Криму». А на С.14 в завданнях для перевірки пропонується «розподілити назви українських земель відповідно до назв держав, у складі яких вони перебували наприкінці 15 ст.» і перераховуються держави: Велике князівство Литовське, Королівство Польське, князівство Молдавія та королівство Угорщина. Підручник під авторством Гісема О.В., Мартинюка О.О. вказує, що в Криму «існувала держава татарського народу – Кримське ханство» (С.6).

Подальше знайомство з півостровом розглядається крізь призму вйськово-політичних відносин. Крим представлений тільки як місце розташування Кримського ханства і асоціюється із територію проживання татар. При чому частіше всього татари (або Кримське ханство) представлені як вороги: «Від кінця XV ст. татарські набіги на українські землі стали регулярними» (С.28, Історія України (підручник) Гісем О.В., Мартинюк О.О.); «У разі необхідності такі ватаги нападали на татар, перешкоджаючи їхньому просуванню вглиб українських земель …» (С.11 » Історія України. Швидько Г.К. видавництво «Генеза»).

У подальшому викладання історії України тісно переплетено із історією Кримського ханства, як ворога (постійні грабіжницькі набіги «татарських орд» або «визвольні» походи козаків): «… татарські війська неодноразово з’являлися на українських землях, «умиваючись – за свідченням сучасника – по лікоть у нашій крові та спустошуючи все вогнем та мечем» (§10 Історія України.  Гісем О.В., Мартинюк О.О.).

Окрім військових та політичних подій багато часу приділяється релігійному життю в Україні наприклад §3 Релігії в Україні. (Історія України.  Струкевич О.К., Романюк І.М., Пірус Т.П. видавництво «Грамота»), інші підручники теж розглядають вже «церковне життя». Проте всі події , пов’язані з релігією, присвячені тільки християнству. Інші релігії, які були на той час не згадуються або розглядаються з точки зору протистояння християнству: «Виникнення й утвердження українського козацтва відбулося на Великому Кордоні, що розділяв тоді християнський та мусульманські світ» (С.17 Історія України.  Струкевич О.К., Романюк І.М., Пірус Т.П. видавництво «Грамота»).

Навіть питання культури присвячені тільки певним територіям, не згадуються наявність культурних досягнень півдня України, в тому числі Криму. А у підручнику Швидько Г.К. у §7 «Українське мистецтво 16 ст.» згадується, що «… турецько-татарська небезпека спричинила активне замкове будівництво».

Татари, з яким асоціюється Крим, в основному згадуються як вороги, і тільки іноді як союзники. А що відбувалося у самому Криму залишається поза увагою.  В останньому розділі «Українські землі в другій половині XVIII ст.» учні знайомляться з життям на Правобережній Україні та Слобожанщині, Буковині та Закарпатті, в Галичині, розглядається соціально-економічне та побутове життя. І тільки Кримський півострів залишається поза увагою. Навіть питання захоплення Кримського півострову Російською імперією розглядається крізь військові дії та виселення християн з півострова.

І наостаннє щодо 8 класу, якщо Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з Історії України, яка  є чинною  у 2014/2015 навчальному році, передбачала вивчення Кримського ханства у в XVIII ст. (хоча тема і була відсутня у підручниках), то в проекті «розвантаженої» програми вже цього питання не має.

У 9 класі Крим практично не згадується, його розглядають під час вивчення шляху розвитку земель у складі Російської імперії та під час Кримської війни (по більшості тільки як територію, де проходили бої).

Окрім історії України у школі викладається ще й Всесвітня історія. Проте крім 6 класу (історії Стародавнього світу) під час вивчення тем, присвячених державам, які мали свої володіння в Криму (Візантія, Туреччина), про півострів не згадується.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що сучасні події практично ніяк не відобразилися на стані викладання та змісті історії у школах. Якщо у 5, 6, 7 класах, про Крим згадується в розрізі загальних тенденцій, то викладання історії України у 8 класі формує негативні поняття щодо Криму, часто показуючи, що Крим не є частиною України.

Українська держава на сьогодні не має не тільки плану дій, щодо повернення Криму, а й навіть намірів розробляти якісь плани.

 

Олег Охредько,

 експерт-аналітик з питань освіти

«Центру громадянської просвіти «Альменда»,

для ІА «Голос Криму»

 

 

 

 

 

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here