Уже сьомий рік громадянське суспільство, експертне середовище та органи державної влади України шукають формулу вирішення «кримського питання». Тимчасову окупацію Криму з кожним роком все важче характеризувати словом «тимчасова». Зрозуміло, що сам факт окупації має непостійний характер і відновлення статус-кво є лише питанням часу. Проте, 7 років – це доволі тривалий термін, щоб стверджувати, що «тимчасова» окупація вже трохи затягнулася. У найближчі роки існує імовірність візуалізації картини, яка нагадуватиме «довгострокову» окупацію, що має довгострокові наслідки. Ці наслідки, вже після деокупації, стануть викликом співвідносним за масштабом та труднощами до викликів самої деокупації. Як виглядатиме життя в Криму в перші дні після деокупації? Які перші кроки вживатимуть органи державної влади? Кого на деокупованій території ми вважатимемо жертвами, колаборантами чи винуватцями злочинів? Яка доля юридичних фактів, що мали місце в часи окупації? Відповіді на ці та багато інших важливих питань мають бути надані пакетом державницьких рішень, що імплементують в українське законодавство положення перехідного правосуддя.
Перехідне правосуддя у світі
Загальновизнаного терміну «перехідного правосуддя» не існує. Найчастіше його окреслюють як концепцію, що пояснює яким чином держава має перейти від стадії війни до мирного життя та розвитку. Правосуддя перехідного періоду реалізується в формі законів та указів, якими врегульовуються десятки проблемних питань, які постають перед органами державної влади після відновлення контролю над окупованою територією: розслідування кримінальних злочинів, що мали на місце під час окупації; створення спеціальних форм та умов діяльності судової влади; запровадження амністії; відшкодування збитків жертвам конфлікту; врегулювання права власності; відновлення легального поля тощо.
Одним із батьків-засновників сучасного перехідного правосуддя є французький дипломат Луї Жуане, якому Комісія з питань прав людини ООН на початку 1990-х років доручила розробити пропозиції для уникнення безкарності осіб, причетних до масштабних порушень прав людини. У кінці 1990-х років французьким дипломатом були сформовані наступні принципи, які стали центральними елементами перехідного правосуддя:
- право на правду;
- право на справедливість;
- право на відшкодування шкоди;
- гарантії неповторення.
Елементи перехідного правосуддя зазначені в низці міжнародних документів, серед яких:
- Доповідь Генерального секретаря з питань верховенства права та перехідного правосуддя у конфліктних та постконфліктних суспільствах.
- Основні принципи і керівні положення права на правовий захист та відшкодування шкоди.
- Доповідь незалежного експерта Діани Орентліхер щодо оновлених принципів щодо захисту та просування прав людини через дії по боротьбі з безкарністю.
- Доповідь Спеціального доповідача з питань реституції житла та власності в контексті повернення біженців та внутрішньо переміщених осіб, Пауло Серхіо Пінейро.
- Нюрнберзька декларація щодо миру та справедливості.
- Директива Генерального секретаря: Підхід ООН до перехідного правосуддя.
- Резолюція Генеральної асамблеї ООН: «Право на правду».
- Звіт Спеціального доповідача про сприяння встановленню істини, правосуддю, відшкодуванню шкоди та гарантіям недопущення порушень.
Особливу увагу розробці питанням перехадного правосуддя приділяє Європейський Союз. У 2015 році Рада із закордонних справ ЄС затвердила Рамкову політику ЄС щодо підтримки перехідного правосуддя. Складові перехідного правосуддя в політиці ЄС здебільшого збігаються з принципами, розробленим Луї Жуане, але все таки мають відмінності:
- кримінальне судочинство (обов’язок держав розслідувати та притягувати до відповідальності винних у серйозних злочинах відповідно до міжнародного права);
- ініціативи з встановлення істини (право на правду);
- репарації (право жертв порушення прав людини на судовий захист і відшкодування);
- інституційна реформа/гарантії неповторення (консолідувати верховенство права та забезпечити справжню відповідальність органів влади для повернення довіри, попередження повторення порушень прав людини у майбутньому, а також забезпечення захисту прав людини).
Перехідне правосуддя в Україні
Україна далеко не перша держава, перед якою постало завдання розробки та прийняття документів, що мали би врегулювати постконфліктне життя країни.
Головним органом державної влади, відповідальним за імплементацію перехідного правосуддя в національне законодавче поле, є Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, як ЦОВВ, що формує державну політику щодо тимчасово окупованих територій України. Важливу роль відіграє представництво Президента України в АР Крим. 17 жовтня 2019 року був підписаний указ Президента «Питання Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим», яким на представництво було покладено завдання з розробки концепції перехідного правосуддя. Розробка концепції відбувається в рамках Комісії з питань правової реформи при Президентові України. Питанням перехідного правосуддя в комісії опікується робоча група з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, яку очолює Антон Кориневич, постійний представник Президента України в Криму.
Активну роботу над перехідним правосуддям раніше проводили працівники офісу Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини. У 2018 році, Валерія Лутковська спільно з експертами УГСПЛ презентувала законопроєкт «Про засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту». Проте, жодного прогресу в його розгляді та прийнятті не відбулося.
Одним із перших лобістів перехідного правосуддя в Україні ще з 2015 року була правозахисна організація «Українська Гельсінська спілка з прав людини». Головними експертами з цього питання є Олександр Павліченко та Олег Мартиненко. У 2019 році правозахисниками було презентовано дорожню карту перехідного правосуддя в Україні. Було визначено 4 стратегічні мети перехідного правосуддя в Україні: притягнення винних до відповідальності; відшкодування шкоди жертвам конфлікту (репарації); право знати правду; гарантії неповторення конфлікту.
Необхідність і важливість запровадження в Україні перехідного правосуддя публічно визнали більшість стейкхолдерів у органах державної влади. Заступник Генерального прокурора України Гюндуз Мамедов заявив, що прокуратура реалізовує окремі елементи перехідного правосуддя з 2016 року. 11 вересня 2020 року Секретар РНБО Олексій Данілов заявив: «Необхідно максимально прискорити впровадження Концепції перехідного правосуддя в Україні із обов’язковим залученням до цієї роботи представників кримськотатарського народу». Окрім цього, за словами Віце-прем’єр-міністра Олексія Резнікова, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України активно працює над розробкою пакету законопроєктів щодо імплементації перехідного правосуддя. Проте найважливішим є публічна підтримка Президентом України перехідного правосуддя, про що він озвучив 20 жовтня 2020 року в посланні до Верховної Ради України.
За словами Антона Кориневича, концепція перехідного правосуддя та проєкт указу Президента про її затвердження вже розроблені та знаходяться на розгляді в Офісі Президента України. Все це дає підстави сподіватися, що наприкінці 2020 – на початку 2021 рр. концепція перехідного правосуддя буде затверджена, що відкриє шлях для прийняття потрібних законів і частково дадуть відповідь на питання: «Яку саме реальність ми побачимо після деокупації?».
Іван КРИМСЬКИЙ