UA EN

29 Березня 2024

Нелегендарність «легендарного міста»: альтернативна реальність Севастополя

Трохи більше року тому, у лютому та березні 2014, російські війська та спецслужби провели операцію з анексії Кримського півострова та міста Севастополь до складу Російської Федерації під приводом захисту від екстремізму та фашизму. Після закінчення операції її назвали «третьою обороною» міста, поєднуючи, таким чином, події сучасні із легендарними сторінками минулого. В такий спосіб історичний міф, що формувався і функціонував у місті вже близько півтори сотні років поповнився новими історіями і легендами.

Сам факт існування в суспільстві історичного міфу є справою цілком звичною і, саме тому, в жодному разі не негативною. Більше того, мало яке суспільство здатне обійтися без історичного міфу, який зазвичай виконує об’єднавчу та виховну функцію. А отже, треба наперед домовитися, що саме слово «міф» не несе у собі негативної оцінки, а лише описує соціокультурне явище, що так чи інакше існує у суспільстві. Історичний міф співіснує із історичним дослідженням, яке, на відміну від першого, ґрунтується на аргументованих припущеннях автора, на противагу нестійкій колективній пам’яті. І історія, і історичних міф виконують низку важливих соціальних функцій, по суті, стаючи факторами творення суспільної ідентичності, поєднуючи минуле із сучасністю, забезпечуючи тривалість та неперервність існування суспільства протягом століть, виховуючи молоде покоління відповідно до усталених норм. Це, очевидно, дуже спрощене уявлення того чим є історичний міф, оскільки вдаватися у складні теоретичні конструкції в межах даного тексту нема жодної можливості, але водночас, це представлення є дуже важливим для розуміння подальшої розмови.

Як в більшості інших спільнот, історичний міф існує і в Севастополі. Він також включає комплекс уявлень жителів міста про його минуле, стає фактором, що впливає на уявлення про мораль та ідентичність його жителів. Проте, на відміну від звичайної практики, історичний міф в Севастополі не співіснує із історичним знанням. Севастополь живе немов у альтернативній реальності, вважаючи правдою те, що ніколи не мало місця, виявляючи нездатність поставитися до легенди критично. Історичний міф в Севастополі є надзвичайно стійким і потужним, а отже навіть найбільш курйозні факти та неправдоподібні оповіді зазвичай приймаються за чисту монету. Більшість Севастопольців впевнені, що вони знають історію свого міста, але чи це дійсно є правдою?

В п’ятому класі на уроках історії та географії маленьким севастопольцям розповідають, що їхнє місто було збудоване за наказом Катерини ІІ як результат багаторічних прагнень російських царів та імператорів отримати вихід до портів, які не замерзають. На тих же уроках розповідають про те, що в перекладі з грецької назва «Севастополь» означає «величне місто, варте поклоніння». У подальшому в процесі соціалізації діти ще не раз переконуються у величності минулого свого міста. Пам’ятники про морські звитяги Чорноморського флоту та дві героїчні оборони (а таких пам’ятників в місті трохи більше двох тисяч) буквально перетворюють місто у музей під відкритим небом, що оповідає історію про морські битви, героїчні вчинки, «незламний дух» та самопожертву захисників, що перетворили Севастополь у «неприступну фортецю».

Мало хто, при цьому, згадує, що місто було засноване на місці кримськотатарського поселення Ак-Яр (саме тому, місто якийсь час називалося Ахтіар), що уславлена перемога під Синопом (1853 рік) стала останньою морською перемогою Чорноморського флоту, а сам Севастополь не вистояв жодної облоги. Севастополь жив і продовжує жити історичним міфом про власну велич.
Схема оповіді дуже проста: героїчні сторінки російсько-турецьких воєн, перша оборона під час Кримської війни, друга оборона міста під час Другої Світової війни. В цій оповіді немає місця для мирного часу. Севастополь – військове місто і місто військових, такі спільноти завжди дуже специфічні і відмінні від звичайних цивільних. Можливо, це також є однією з причин, чому міф про військові звитяги виявився настільки стійким, попри зміну кон’юнктури (розпад Радянського Союзу і існування міста в межах незалежної Української держави дуже мало вплинули на цей міф). Севастополь – місто з особливим статусом, ця особливість є не лише юридичною. Мешканці міста дійсно переконані, що героїчна історія та статус військового порту дає їм більше прав порівняно із іншими містами. Втім, ця особливість, скоріше, є звичкою, оскільки навіть в найтяжчі економічні періоди Севастополь забезпечувався краще, аніж інші міста. До речі, така ж тенденція спостерігається і зараз – під час російської окупації міста.

Формування образу Севастополя як потужного імперського місця пам’яті розпочалося з часів російсько-турецьких воєн, а пізніше – із Кримської війни та першої оборони міста. У 1853 році Російська імперія проводила успішну військову кампанію проти Османської імперії. Проте, успішною ця кампанія була до того моменту, як у війну не вступили Англія та Франція. Війна для Російської імперії з цього часу досить швидко перетворилася з наступальної в оборонну, а головним місцем бойових дій став Кримський півострів. Чорноморський флот на той момент вже здобув свою останню перемогу в історії і, оскільки вітрильні кораблі не були здатні воювати з противником сильнішим за турків, був «героїчно» затоплений на вході в Севастопольську бухту, аби перекрити шлях для наступу флотів противника. Пам’ятник затопленим кораблям досі є символом міста, зображеним на його гербі.

Перша оборона Севастополя проти англо-французько-турецьких військ тривала 349 днів. Пізніші оповіді про цю війну підкреслювали героїзм «простого солдата», що захищав вітчизну від зовнішньої загрози. Севастополь, таким чином, перетворився на бастіон, фортецю, що «стримувала навалу ворожого війська». Цікавим є те, що одним з «символів» цієї оборони став герой Синопської битви адмірал Нахімов, попри те, що командувачем обороною він не був і жодної офіційної посади, пов’язаною із обороною містом він не обіймав. Більше того, дослідники вважають, що Павло Нахімов став символом вже постфактум, коли війна закінчилася і почався процес пошуку героїв-захисників. Чомусь саме переможець Синопської битви став потрібний для уособлення «героїчно програної» війни. Самому ж адміралу Нахімову приписували невластиві риси характеру, передусім це добре ставлення до солдатів. Навіть попри те, що ще перед Кримською війною Павло Нахімов отримував догани від керівництва за надмірно жорстоке поводження із підлеглими. Хто знає, можливо саме через цю суперечність доля розпорядилася так, що пам’ятник адміралу Павлу Нахімову в центрі Севастополя стоїть спиною до флоту.

Кримська війна була програшною для Російської імперії. Ганебні умови мирного договору забороняли тримати фортеці та флот у Чорному морі. Протягом 32 років Севастополь був торгівельним портом, що дуже добре вплинуло на його розвиток та економіку. Але економічні надбання демілітаризації міста швидко зникли, коли 1886 року Олександр ІІІ підписав маніфест про відродження Чорноморського флоту.

Міф про «місто російської слави» був, як зазначає професор Гарвардського університету Сергій Плохій, міфом імперським, а отже, стосувався не лише «великоруського», а й «малоруського» та «білоруського» народів, що вважалися на той момент складовою одного російського народу. З цієї точки зору присутність серед оборонців міста українців, білорусів та представників інших національностей зовсім не суперечила твердженням про славу російської зброї. Під час революції 1917 року та пізніше – під час створення Радянського Союзу – комуністична влада мусила визнати існування окремих українського, білоруського та інших народів. Натомість риторика «міста російської слави» не змінилася, а отже, змінилася суть: «російська слава» перестала бути спільною і стала чітко визначеним поняттям.

Цікавим є те, що на відміну від багатьох інших міст, в Севастополі дуже слабо поширився міф про революцію та Першу Світову війну. Звичайно, деякі вулиці в центрі міста у міжвоєнний період дістали назви, пов’язані із комуністичною партією, але вже за декілька десятків років деякі радянські назви вулиць прибрали. На сьогоднішній день революційні події 1917 року відіграють майже непомітну роль у загальній оповіді про героїчність Севастополя. У масовій свідомості ці події практично відсутні.

Максим Свєженцев,
аспірант кафедри історії
Національного університету
«Києво-Могилянська академія», севастополець,
для ІА «Голос Криму»

У другій частині матеріалу буде розповідатися про міфи Севастополя в період Другої світової війни.

Особистості: видатний кримський лікар Олександр Яценко

Інформаційна агенція «Голос Криму» за сприяння медіаініціативи «Кримські українці» продовжує знайомити читачів з історіями кримських українців. Героєм сьогоднішньої історії стане відомий український хірург Олександр Яценко. Дата народження

У центрі Діорами “Штурм “Сапун-гори” українець Іван Яцуненко встановлює прапор Перемоги

Інформаційна агенція «Голос Криму» за сприяння медіаініціативи «Кримські українці» продовжує знайомити читачів з історіями непересічних українців Криму. Сьогоднішню березневу оповідь ми ведемо про Івана Яцуненка – Героя

Розмова у Таврійському виші про екологічні події в Україні та їх наслідки

Десятий рік поспіль через російську агресію Україна не лише стикається з політичними та соціальними труднощами, але й зазнає серйозних екологічних наслідків. Спочатку анексія Криму та військові дії

Перші акції українського спротиву в умовах російської окупації Криму

2 березня 2014 року в місті Сімферополі відбулася перша акція спротиву в умовах початку російської окупації, організована рухом «Євромайдан-Крим». Євромайданівці на  той час, усвідомлюючи всі загрози, все

29 Березня 2024