UA EN

29 Березня 2024

«Вам заборонено все, що Вам дозволено»

Вже пройшло більше року як «Руська весна» зі зброєю в руках прийшла на Кримський півострів. Одразу після свого приходу в Крим, кремлівські окупанти розпочали свої «ігри», ролі в яких було розподілено наступним чином:

  • Російські окупанти – «визволителі»
  • Місцеві колабораціоністи – «кримські герої»
  • Противники окупації – «зрадники»
  • Звичайні кримчани – «народ, який був пригнічений останні 23 роки».

Звільнивши Крим, «визволителі» разом з «кримськими героями»  написали та прийняли найдемократичнішу Конституцію Криму, де «народу, який  був пригнічений останні 23 роки»   гарантуються рівні права та можливості,  а також гарантується свобода слова, думки та багато інших загальнолюдських цінностей. Вперше в кримській історії півострів отримав аж три державні мови: українську, російську, кримськотатарську. Красномовним підтвердженням того, що всі вищезгадані три мови є рівними, а статті Конституції виконуються, є напис на будівлі Кримського парламенту, назва якого відображена трьома мовами. Власне на цьому рівноправ’я мов і закінчується. Оскільки права кримчан прописані в новоспеченій конституції не виконуються.

Так, «народ,  який був пригнічений 23 роки»  має три державні мови, і це означає, що згідно Конституції  кримчани мають право спілкуватись, одержувати освіту та інформацію будь-якою з цих  трьох мов.  Але «визволителі» по своєму розуміють це право. Нагадаємо, що до окупації українською мовою в Криму навчалося 7,3% дітей, а сьогодні цей відсоток складає всього лише 0,5. Звідки таке небажання навчатися українською? Поспілкувавшись з мамою школяра, який минулого року пішов до першого класу однієї з євпаторійських шкіл, зрозумів тенденцію до «небажання» кримчан вчитися українською. Мама написала заяву на навчання сина в українському класі, після чого її викликали до директора школи, який запропонував забрати заяву, щоб у її сина не було проблем з навчанням. Також він запевнив та заспокоїв маму тим, що українську мову, як предмет навчання, буде залишено для її сина і ще багатьох учнів цієї школи. Цього року у директора до мами вже була інша пропозиція: запропонував написати відмову від вивчення української мови, при цьому не забував перелічувати усі мінуси, які отримуватиме її син, якщо вона цього не зробить. Власне, це і є основною причиною зменшення кількості класів з українською мовою навчання.

Українську мову, як предмет, вилучили майже з усіх загальноосвітніх шкіл, і не лише предмет, але й підручники. Як розповіла колишня вчителька однієї з сімферопольських шкіл, якій дозволили викладати мову факультативно, вона не змогла знайти жодного навчального підручника української мови у бібліотеці. Більше того, зникли і твори українських авторів: Шевченка, Котляревського, Франка, Коцюбинського та інших.

Не краща доля спіткала українську мову і у вишах півострову, де так само її намагаються викоренити. В Таврійському національному університеті (нині Таврійська академія КФУ) минулого року було зачинено факультет української філології, залишили лише кафедру, яка увійшла до складу факультету слов’янської  філології та журналістики. Для цілої кафедри цього року було виділено лише 15 бюджетних місць, і на всі ці місця з’явились бажаючи-сміливці. Крім того ще двоє вступили на українську філологію на комерційній основі. Також поки що продовжує своє існування ще одна кафедра української філології в Кримському інженерно-педагогічному університеті, до якої цього року вступив 21 абітурієнт, 5 з яких на комерційну форму навчання.

вивіска

Але навіть ці маленькі кафедри можуть зникнути з кримського освітнього простору, бо, як кажуть самі викладачі кафедри, сучасна середня освіта в Криму не відповідає вимогам кафедри. Випускники кримських шкіл, в яких майже знищена українська мова та література, будуть не підготовлені для навчання на вищезгаданих кафедрах.

Так само «визволителі» забезпечують і інші права кримчан, які вони прописали в Конституції:

«Свобода слова»  на півострові «реалізується» через переслідування журналістів, закриття телеканалів, радіостанцій, печатних видань, блокування інтернет-ресурсів.

«Свобода думки, та свобода вільно її висловлювати» переросло в переслідування, суди, допити, погрози, обшуки та арешти людей за їх політичні погляди.

«Свобода віросповідання»  впроваджується в життя через обшуки в мечетях, пошуки та вилучення релігійної літератури, яка на думку «визволителів» є екстремістською. Не краща ситуація і з іншими правами та свободами, які прописані в конституції.

Так що ж спільного має нова Конституція з кримськими реаліями?…  Нічого!

Як реалізуються права кримчан прописані в цій Конституції?….  Ніяк!

Складається враження, що нова кримська Конституція заборонена для використання на території півострову. А можливо її автори просто забули дописати в цей документ ще одну статтю,  яка б виглядала приблизно так: «Стаття ХХХ: Вам заборонено все, що Вам дозволено».

Власне те, що буде саме так, а не інакше не дивує кримчан, які вміють мислити, спостерігати, аналізувати, порівнювати. Адже як можна від держави, яка нахабно порушує міжнародне право та взяті на себе перед усім світом зобов’язання,  очікувати, що вона дотримуватиметься прав людини на окупованій  нею ж території.

Тому єдиний шлях для нормального функціонування законів, які забезпечують права і свободи людини в Криму, є фактичне повернення півострова в юридичне поле України. Іншого шляху просто не існує!

Богдан Михайловський з Криму,

для ІА “Голос Криму”