Чи стане Ялтинська кіностудія другим Голівудом?

Судячи з голосних заяв російських “націоналізаторів”  – саме зараз у кіностудії з’явився шанс стати другим Голівудом. Тим більше, що перший фільм у Ялті відзняли за декілька років до першого кінопродукту американців. Та й віком Голівуд і Ялтинська кіностудія – практично ровесники. Напевно, базуючись саме на цих фактах, свої приголомшливо-натхненні висновки зробив Ректор Всеросійського державного університету кінематографії імені Герасимова (ВДІК) Володимир Малишев: ”…наскільки я знаю історію кіно в Криму, три рази там намагалися створити російський Голлівуд. І я сподіваюся, що на четвертий раз це, можливо, так і буде”.

Але, звичайно, російські кіношники одноголосно твердять, що для відновлення кіностудії потрібні гроші. Також нарікають, що Україна “кримський Голівуд” занедбала… впускаючи при тому інформацію про те, що саме українці не дозволили розпродати приватним підприємцям й забудувати 15 га кіностудійної території. Та й вважати Ялтинську кіностудію російською – певне нахабство, бо навіть формально, за даними фахівців, російське законодавство ще не набрало повноважень щодо цього знімального майданчика, а українських законів – окупанти не визнають. Тому велика кількість бізнесменів і діячів кіно на патетичні заяви дивляться з великою часткою скепсису. Не підтримує райдужних прогнозів щодо перетворення Ялтинської кіностудії на повноцінну одиницю кіновиробництва й директор «Мосфільму» Карен Шахназаров. Він вважає, що будувати в Криму повноцінну студію на кшталт «Мосфільму» економічно невигідно, та й не потрібно. Режисер вважає, що в Криму потрібна орендна база, яка б обслуговувала кінознімальні і телевізійні групи.

Для того, аби зробити власні висновки щодо вірогідності раптового злету кіно в дотаційному Криму – досить звернути увагу на те, який продукт поставлений на виробництво саме зараз. І порівняти, хоча б,  актуальність та художню цінність заявлених для нового російського кіно тем – та продукт того ж Голівуду.

Наприклад, чи варто чекати всесвітнього захвату та шалених касових зборів від фільмів: документальної стрічки “Крим – наш!”, фільму “Кримська сакура” (12 серій про життя прокурора Наталі Поклонської) чи від новорічної мелодрами з Порєченковим?

Спадає на думку тільки одне: окупована кіностудія найближчим часом так і залишатиметься “сировинним придатком” та “земельним активом”, як, зрештою, й весь окупований Крим.

Світлана Павленко,

для ІА “Голос Криму”

SHARE