ТВ “Голос Криму”. Зниклі без вісті у Криму і залякування місцевого населення

Програма  “Голос Криму” на UA:Крим, ведуча – Ліна Голуб.  Сьогодні ми говоримо про проблему зниклих без вісті у Криму і залякування населення таким чином. А ще – про громадський активізм і про те, як його здобутки змінюють країну і світ. В гостях у нас – Таміла Ташева, координатор і співзасновниця організації Крим СОС.

Таміло, на початку року Ви презентували звіт по зниклим без вісті на півострові. Розкажіть, будь ласка, скільки у цьому списку було людей? Скількох знайшли? Чи змінилося щось до сьогодні?

Таміла Ташева: Насправді, не значно змінилося. Ми говорили про 19 людей, які на даний момент невідомо де знаходяться, це на початок року було. Але в нас зараз є більш коректні дані, зараз ми говоримо про 17 людей долю яких нам невідомо. У своєму звіті ми говорили про 43 випадки насильницьких зникнень на території Криму. Будь-яка людина, яка піддалась зникненню і до цього зникнення має відношення влада або її представники – це називається насильницьким зникненням за міжнародним трактуванням. Ми ці всі випадки опрацювали і віднесли у цей звіт. Цифри змінились, бо щодо одного у нас були уточнені дані. Не буду розкривати імені цієї людини. Щодо іншої – це Мурат Карімов, на превеликий жаль, його РФ віддала Узбекистану, на нього був запит на екстрадицію, зараз ми не знаємо його долю, але вносили в цей перелік., бо на той момент його доля була невідома. Ми постійно контактуємо з родинами зниклих безвісті або з тими, хто був знайдений. Першу частину насильницьких зникнень починаючи з березня по травень 2014 року входили всі активісти. В  березні були викрадені і піддалися цьому поводженню, здебільшого активісти Автомайдану і Євромайдану ми ведемо постійні розмови, з ними в тому числі працює прокуратура АРК, яка слідкує за ходом розслідування цих справ.

У звіті Ви умовно розділили 3 роки окупації на періоди. Розкажіть, будь ласка про ці етапи коротко, і можливо,

Таміла Ташева: Перший етап насильницьких зникнень починався в березні 14-го року, закінчився в травні-червні. Потім був період з осені 14-го року, коли здебільшого зникали молоді кримські татари. Наступний етап був з 16-го року, це були зникнення не тільки кримських татар, але вони мали схожий характер, що із другою хвилею.

Можливо у Вас вже є відповідь – літо 2017-го року – це який період? Що відбувається на півострові?

Таміла Ташева: Якщо загалом говорити про насильницькі зникнення, впроваджується практика залякування населення через надумані кримінальні справи, які заводяться проти кримських татар або проти українського населення на території Криму. Це витіснення з Криму через ці залякування, шляхом викрадення людей, але якщо про викрадення, то останні період відзначився великою кількістю людей, які зникали. Можна сказати, що через те, що був певний резонанс у світі і на материковій частині України, що велика увага до того, що відбувається на території Криму, тому таких випадків ми не фіксували дуже багато. Але всі решта порушення фіксуються. Останніх пів року можна говорити, як про тенденцію застосування адміністративних справ проти кримчан, коли людину переслідують не за кримінальним законодавством, а спочатку дають якусь адміністративну статтю. Наприклад, він організував несанкціонований мітинг, або брав участь, при тому, що це мітингом не є. Я говорю в першу чергу про людей, які приходять під будинки, де відбуваються обшуки кримських татар, і таким людям дають до 10-15 діб арешту або великі штрафи. Зараз двом людям, які брали участь у підтримці родин, в яких проводились обшуки, дали штрафи по 150 тис рублів. Це біля 2 тис доларів, це великі суми. На них тепер намагаються тиснути економічним шляхом. Ми намагаємось підтримати цих людей, плануємо збирати гроші на покриття цих штрафів. Ми маємо активність цих людей не збити, а навпаки її підтримати.

 Що з цього приводу думають міжнародні організації? Яка реакція Заходу?

Таміла Ташева: Міжнародні організації не мають доступу до Криму. Єдиним джерелом інформації є адвокати, які там працюють або правозахисні організації. Ми постійно здійснюємо моніторингові візити, відповідно подаємо ці дані. Презентувався звіт ООН з місії прав людини, в якому був окремий розділ щодо Криму. І звісно, що міжнародна спільнота не може просто так забути про анексовану територію, права, які там порушуються. Час від часу виходять певні резолюції, заяви. Як на мене, питання Криму не пішло з порядку денного. Намагаються менше говорити, а говорити про Мінські перемовини, про окуповані території Донбасу, але про Крим теж доволі багато говорять.

Вже близько року громадська організація Крим СОС систематично проводить мітинги біля Російського посольства у Києві.

Активісти закликають російську владу припинити переслідування і дати відповідь – де ті люди, що зникли без вісті за час окупації Криму? А також вимагають покарати винних у порушенні прав мешканців півострова. Щомісяця протестувальники нагадують –  про викрадених кримчан не забули і не забудуть, їх знають поіменно, і ведуть облік подібних справ. Щомісяця біля посольства РФ відбуваються перформанси – активісти висаджують дерева із закликом “Саджайте дерева, а не людей”, розігрують сцени з життя родини, в якій сталося горе. Учасники зав’язують собі очі на знак того, що в Росії на злочини закривають очі.  На мітинги приходять люди, яким вдалося вирватися з полона ФСБ у Криму і розказують свої історії, показують документальні фільми.

Таміло, як Ви гадаєте, перформанси і акції біля посольства дієві? На кого вони більше орієнтовані?

Таміла Ташева: Ми протягом року виходимо системно під посольство РФ. Принаймі раз на місяць згадуємо, що є десятки зниклих безвісті. Це ті люди, про яких хочеться забути, комусь не говорити. Але ми вважаємо, що якщо раз на місяць ми будемо говорити про тих людей, нагадувати російській владі про те, що вони не розслідують цих справ. Ми нагадуємо міжнародній спільноті, що на території Криму відбуваються такі злочини, як викрадення. Звісно, за цією роботою  є робота з міжнародними організаціями, є системна робота з українською владою і в тому числі постійні контактування з владою РФ. Тому по деяких запитах ми вже готуємо документи з іншими нашими міжнародними колегами з Польщі до Європейського суду з прав людини. Я маю на увазі справу Ервіна Ібрагімова. По всіх фактах ми контактуємо з робочою групою ООН. Ми передали всі звіти, які ми готували і документи до офісу прокурора міжнародного кримінального суду, який знаходиться в Гаазі. Відповідно, робота поза цими перфомансами йде. Для того, щоб нагадувати людям, що є люди, яких ви не бачите. Дуже складно працювати з насильницькими зникненнями, бо ми не знаємо, де вони знаходяться, а батьки і родичі в повному невіданні. Вони не можуть віднести їм якусь передачку, і відповідно, не відбуваються суди. Наприклад, суд Ахтема Чийгоза, справа 26-го лютого, Ільмі Умерова вони постійно а слуху, можемо говорити у ЗМІ. В нас є приводи, щоб кожного дня говорити про цих людей, а про зниклих ми не можемо говорити кожен день, журналістам не буде це цікаво, бо ми не можемо повідомити конкретних деталей. Цього місяця ми плануємо знову 25-го числа виходити під російське посольство. Знову робити акцію у вигляді перфоменсу і подивимось чи вийде до нас цього разу представник, тому що до цього часу жодний представник посольства до нас не виходив. При тому, що ми знаємо, що посольство працює, працюють люди, які там знаходяться, але реакція з іх боку теж не було.

До акцій долучається багато людей з Криму? Яке співвідношення кримчан і місцевих активістів?

Таміла Ташева:  Більша частина, це місцеві активісти і ВПО з Криму, бо постійно наші акції знімають ЗМІ, і відповідно деякі люди, які повертаються на територію Криму, вважають для себе це небезпечним, і наступного разу або ФСБ або центр противодій екстремізму можуть завадити в*їзду. Тому місцеві активісти і ті кримчани, які не бояться долучатись.

30 років тому кримськотатарські активісти у Москві провели десятки акцій під гаслом “Батьківщина або смерть”. Ці заходи стали одним з головних поштовхів до масового повернення корінного народу Криму додому, на півострів. Яким був цей довгий шлях, і що довелося пережити борцям за справедливість – розкажуть мої колеги.

Що б Ви хотіли сказати кримчанам, які нас зараз дивляться?

Таміла Ташева: Треба не втрачати віру. Насправді,  в нас дуже багато можливостей для роботи, до нас ви можете звертатись і ми зробимо все, що від нас залежить, для того, щоб допомогти якимось чином. Ви завжди можете звернутись до нашого сайту, до приймальні. Ми зробимо все, щоб вам допомогти. Тому, що в першу чергу ми працюємо для вас, а не ви маєте робити щось для тих людей, які на материковій частині України. Тому, я вірю, що все повернеться на свої місця і ми будемо жити у вільному українському півострові.

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here