UA EN

19 Березня 2024

Програма “Голос Криму”. Євгенія Аратовська про екологію в Криму.

Програма  “Голос Криму” на UA:Крим, ведуча – Ліна Голуб. В програмі ми поговоримо про нагальну екологічну проблему і про шляхи її подолання. Наша тема – сміття, і як з ним боротися. В гостях в нашій студії – Євгенія Аратовська, кримчанка, засновниця еко-підприємства “Україна без сміття”, авторка багатьох дружніх до довкілля ініціатив. 

Розкажіть, будь ласка, для початку як давно Ви переїхали до столиці і чому після Криму обрали саме Київ?

Євгенія Аратовська: Я закінчила Харківський державний університет економічний і переїхала до Києва, живу тут майже 17 років. Я жила в багатьох містах, але Київ чомусь мене більше надихає. 

А як Ви прийшли до екологічної тематики? Що Вас надихнуло створити саме таке підприємство?

Євгенія Аратовська: У мене був невеличкий досвід проживання у сільській місцевості. Коли ми з родиною вирішили повернутись до Києва в мене виникло питання, що робити з органічними відходами. За 5 років так звикла їх компостувати, що просто було боляче викидати у звичайний смітник. Я почала  шукати в інтернеті, але знайшла багато інформації взагалі про сортування, і про те, що є велика кількість небезпечних відходів. З цього почалась моя просвітницька робота, я зрозуміла, що не тільки я не маю такої інформації, а і для українців, які могли б бути відповідальними брак інформації. 

Часто доводиться чути від людей, що немає сенсу сортувати сміття – вони не вірять, що його хтось перероблює в Україні. Євгеніє, це ж міф?

Євгенія Аратовська: Звичайно, це міф. Саме сортування сміття в Україні доволі складне для певних людей. Компанія, яка вивозить вміст контейнери для сортування із-за того не сортовано. Це вбиває надію людей у сортування. Можна відносити сортовані відходи скла, папір, металеві і полімерні відходи у пункти прийому вторсировини. Там точно можна бути впевненим, що вони підуть на переробку. Ще є міф, що люди не вірять, що в нас є переробні підприємства. Їх дуже багато, вони мусять імпортувати багато сировини, сміття відсортоване в інші країни. Наприклад, на 47 млн тільки купують паперові. Якби в нас було достатньо цієї сировини, то підприємств було б ще більше. 

А скільки приблизно в Україні підприємств, що займаються переробкою сміття?   Сміття якого типу можна туди сміливо здавати?

Євгенія Аратовська: Більше 40-ка, які переробляють пластикові відходи, приблизно 12 – скляні, паперових більше ніж 15, металевих більше ніж 10. Якщо ми говоримо про загальне сміття, якщо його переробляти потрібні сміттєпереробні заводи. Є один завод, який утилізує термічно-залишкові відходи. Це завод Енергія в Києві. Він єдиний, але так, як він працює цього не можна допускати.

Активісти Алупки на вихідних вийшли на суботник у центрі міста. Скільки сміття зібрали, і діяльністю яких організацій обурені, вони розказали у своєму відео. Активістка на відео зокрема торкнулася теми “Артеку”. Фірмові артеківські пляшки знаходять по під парканами.

Я знаю, що Ваша організація іноді проводить заняття для школярів та дошкільнят про те, як відповідально ставитися до природи, як розділяти сміття. Розкажіть про цю ініціативу.

 Євгенія Аратовська: Два роки тому ми започаткували освітню програму. Ми розповідаємо дітям, що потрібно рухатись далі. Треба сортувати ресурсні компоненти сміття, щоб вилучати їх із загальної купи. Ми приходимо в школу і не тільки даємо лекцію, а і даємо інструмент, як заробити гроші на зібраній сировині. Сьогодні школи можуть мати бюджет на зібраній макулатурі. На який можна купити знаряддя чи якісь книжки. Інструмент фінансування, ми пояснюємо дітям, що сміття перетворюється на ресурс. 

Як дітки реагують? Їм подобається? Що потрібно робити, щоб їх цим захопити? 

Євгенія Аратовська: Нам подобається працювати з дітьми, бо в них багато часу, активні. Вони сьогодні є нашими агентами змін. Батьки бачать свідомість своїх дітей і долучаються.

 А як бути з дорослими? Як можна їх переконати не смітити на вулиці  і сортувати сміття?

Євгенія Аратовська: В дорослих є вже певні якісь звички і для цього є певні штрафи, економічний механізм. Люди, які сортують сміття закордоном вони  платять менше за послугу вивезення звичайного сміття. Це такий економічний механізм. 

Які  поради для тих, хто хоче споживати відповідально?

Євгенія Аратовська: Дивитись обережно, що ви купляєте, в чому запаковано, якщо ви впевнені, що можете це віднести в пункт прийому сировини, беріть це. Скло завжди можна здати. Коли ви щось викидаєте з дому, теж уважно дивіться, що це. 

А Ви знайомі із ситуацією в Криму сьогодні? Чи розвиваються там якісь проекти схожі на Ваш?

Євгенія Аратовська: В Криму зараз живе моя мама. Я нажаль, не була там ще із 2013 року, немає можливості туди поїхати. Не знаю нічого про ініціативи, але знаю, що роблять місцеві мешканці. Вони просто із собачкою беруть із собою пакунок і збирають скільки вони можуть із собою донести сміття і приносять додому. На моїй практиці, людина, яка жила там у приватному будинку, вона мала човен і збирала сміття своїми силами, як ці активісти в Алупці, привозила до контейнерів сміття.

 

Ви знаєте щось про ринок переробки сміття в Криму? Там є якісь заводи?

Євгенія Аратовська: Я читала, що була інформація будівництва сміттєспалювальних заводів, але вважаю, що не дуже доречно, тому що регіон туристичний і потрібно шукати інші можливості. По-перше, збирати небезпечні відходи, відкрити пункти по прийому лампочок, техніки, електроніки, шин, термометрів і налагодити сміття. Якщо ми розприділяємо відходи в помешканні набагато легше керувати цими відходами, бо тільки змішані відходи стають проблемою. 

Сміття створює проблеми не лише на звалищах, страждають і водойми. Річка Салгір – водна артерія Сімферополя – наразі не в найкращому стані.

Бруд і сміття на дні, окрім того що, не естетично виглядають, призводять до антисанітарії. Влітку неприємний запах від річки часто бентежив містян. Тим часом на набережній Салгіру гуляють матері з візочками, пенсіонери. Кримські відеоблогери запитали сімферопольців про стан зони відпочинку і побажання до влади. 

На вашій пам’яті річка Салгір такою і була чи стан погіршується?

Євгенія Аратовська: Не проживала в Сімферополі, але розумію цю проблему, такі річки в такому стані майже в кожному населеному пункті. Жіночка сказала те, що мер має вирішити проблему, але насправді громадськість  має зрозуміти, що місто належить їм, можуть створювати ініціативні групи і йти до мера і пропонувати альтернативи.

Чи хотіли би Ви створити якусь екоініціативу в Криму за сприятливих, звісно, обставин?

Євгенія Аратовська: Дуже хотілось би, тому що я виросла там у невеличкому містечку, дуже чистому, посеред гір, до моря 4хв пішки. Я бачила цю красу, не було ні пластику, нічого. Дуже добре пам*ятаю, як він почав з*являтися в морі, на горах. Це величезна проблема і вирішення буде від просвітницької роботи. Звичайно хотілось би запровадити проект у Криму. 

Чи плануєте Ви масштабувати проект “Україна без сміття” на всю країну?

Євгенія Аратовська: Мені б дуже хотілось, щоб такі проекти досягли таких країн, як Індія, де величезна проблема зі сміттям. Проекти розраховані на залучення громади, вони мають розуміти, що місто належить їм. Щоб вони розуміли, що  це є потенційний ресурс, щоб збирати і продавати, отримувати дохід і робити своє місто кращим. 

Що хотіли би наостанок сказати кримчанам, які нас дивляться?

Євгенія Аратовська: Я хочу сказати, щоб ви дбали про довкілля Криму. Це така перлинка, така місцевість. Навіть Греція і Туреччина не може порівнятись із такою красою. Ми сподіваємось, що будь-які обставини не будуть залишати людей осторонь  захисту довкілля.