Програма «Голос Криму». Владика Климент: «Проблема Росії в тому, що в неї завжди дві історії»

Програма  “Голос Криму” на UA:Крим, ведуча – Ліна Голуб. В програмі ми поговоримо про православну церкву Київського патріархату в анексованому Криму. Чи змінилася кількість парафіян, чи об’єдналася українська громада розкаже нам архієпископ Сімферопольський та Кримський Климент.

 Почнемо з актуального. Розкажіть, будь ласка, про обшук наприкінці серпня. Як це відбувалося?

Владика: Психологічно, я очікував, що з боку кримської влади будуть спроби проникнення у приміщення УПЦ КП в місті Сімферополь. Ці спроби намагалися неодноразово здійснити представники Міністерства майнових і земельних відносин Криму. Привід вони використовували, що є рішення суду згідно якого я повинен звільнити 112 квадратних метрів першого поверху, але в суді не було розглянуто, що 409 метрів квадратних першого поверху належить саме Управлінню єпархії. Починаючи з 2004 р., тоді ще Фонд майна, а зараз новостворене міністерство, вони так і не забезпечили виконання додаткової угоди №4 від 12 червня 2004р. Тому ми після того, як було звільнено  приміщення Духовним центром, розмістили на першому поверсі часовню Христа Спасителя і благодійну столову.

А чи були перед тим якісь події, що натякали на можливий обшук? Чи було передчуття?

Владика: В серпні 2016 р. приходили судові виконавці, які хотіли виконати рішення суду, але, коли вони прийшли, то побачили, що на першому поверсі Духовного центру немає, ні аптеки, ні магазину, а саме часовня Христа Спасителя і благодійна столова. Тоді судові виконавці діяли в рамках закону, були представники церкви і міністерства, був проведений огляд кімнат, після огляду було складено акт, і він був підписаний усіма сторонами. Після серпня 2016 р. ці документи пішли в архів. Але зараз ці документи були вилучені і передані в головний офіс судових виконавців і вже ці дії відбувались за особистим дорученням тимчасово в.о. голови виконавчої служби  Криму…

 Чому до Вас прийшли з обшуком? Яка була офіційна причина і яка на Вашу думку справжня?

Владика: Я вважаю, що це було порушення закону…  По суті, вони захопили приміщення єпархії. Сьогодні, опечатані двері і всі приміщення першого поверху, які, навіть, не входять в рішення суду… Це є порушення всіх норм, які направлені на знищення УПЦ КП в Криму.

Ви підтримували кримськотатарських політв’язнів. Скажіть, а від кримськотатарської громади відчуваєте підтримку? Взаємодієте?

Владика: Я намагаюся мати зв’язок з кримськотатарською громадою, які зараз зазнають таких самих гонінь, як і українці Криму.  У мене були зустрічі, частина з них була оприлюднена в пресі, частина залишилась приватними, але ми намагаємось постійно спілкуватись з ними.

Останнім часом в Російській Федерації заговорили про можливість розвитку православного екстремізму. Зокрема набирає обертів робота напіванонімної організації “Християнська держава Свята Русь”… Активісти цього руху підпалили студію “РОК”, кінотеатр в Єкатеринбурзі та дві автівки біля офісу режисера Олексія Учителя. Лишили записки “За Матильду – гореть!”. Пов’язано це із однойменною кінострічкою Матильда – в ній ще молодий Микола Романов, майбутній імператор, закохується у танцівницю. Кінопристрасті  між спадкоємцем російського престолу та балериною Матильдою Кшесинською дуже обурили прихильників Імператора та зокрема екс-прокурорку Криму Наталю Поклонську. Ці люди вважають Миколу ІІ ледь не святим, а боротьбу з режисером Олексієм Учителем – релігійною.

Владико Клименте, скажіть, будь ласка, як Ви ставитеся до цієї ситуації в цілому?

Владика: З насторогою. Проблема Росії в тому, що в неї завжди дві історії. Перша – офіційна, яку знає обмежена кількість людей, і тих, хто має доступ до архіву. Друга – ідеологічна, яка використовується і пишеться під певного правителя. І те, що зараз відбувається з цим фільмом Матильда підкреслює, що росіяни не знають своєї історії, а знають тільки те, що їм дають. Для того, щоби покласти край цій історії потрібно просто оприлюднити архів, але цього робити ніхто не буде. І знов таки подвійні стандарти, бо коли в Росії відкривали пам’ятник  Сталіну і сказали, що це друга черга пам’ятників російським правителям, і це дуже важливо, бо російська історія була і довга, і кривава, її треба знати… Якщо ви говорите, що історію мають знати всі і сприймати такою, якою вона була, то чому не відкрити цей царський архів? Вже минуло багато років і такі архіви можуть бути оприлюднені. Те, що зараз ставиться питання про християнську державу, це небезпечно, тому що на превеликий жаль православні в Росії менш активні в духовному плані ніж віруючі ісламу. На цьому ґрунті може бути протистояння між християнством і ісламом на території Росії. Це не безпечно.

 Який у православ’ї зв’язок між російським престолом та вірою? Як варто сприймати царів,  імператорів з точки зору релігії?

Владика: По їх діянні. Не треба церкву перетворювати на політичний інструмент. В церкві достатньо святих, своєї історії, історії християнства. Тому треба вивчати історію християнства в цілому. Один історичний період, який, по суті, переважає всю християнську історію. В основі християнської віри – Господь Ісус Христос. І треба вчити його історію, його закони, Євангеліє, які він дав людям.

 Якщо пам’ятаєте нещодавно колишня прокурорка Криму Наталя Поклонська заявила, що бюст імператора Миколи Другого мироточить.

Яка була Ваша реакція і колег з московського патріархату?

Владика: Скептична, бо чудеса в церкві відбуваються не від того, що щось десь мироточить чи не мироточить. І це знов таки спотворює віру, віра має бути в серці внутрішня, а не зовнішня. А навіть, якщо бюст Миколая замироточив, то до цього потрібно ставитись з насторогою, бо Миколая вбили і він був мучеником, діти його мученики і зазнали смерті, їх катували. Якщо уже бюст мироточить – це може бути насторога того, що події можуть розвиватися так, як коли стратили царську сім`ю, тому робити з цього культ не треба.

Події, які відбуваються в нас в Україні. Майже кожна церква кричала про те, що у нас мироточить ікона, десять ікон. Але, чи не було це попередження цих кривавих подій, які ми переживаємо. Чуда в цьому нема, є попередження, яке ми ігноруємо і на яке ми не звертаємо увагу.

 В Криму був прийнятий офіційний документ про рівність всіх конфесій. Чи відчуваєте Ви цю рівність, чи все ж є хтось “рівніший”?

Владика: … Це все Радянський Союз – всі рівні, всі народи, всі браття. Не треба нам рівності, краще забезпчте права, щоб кожен віруючий, до якої конфесії він би не належав, якого б віросповідання не був, міг би молитись Богу. В цьому і буде рівність, а те, що когось там запрошують на урочисті заходи, а когось ні – це не є завдання церкви, бігати по якихось закладах і заходах. Влада приходить і йде, а Бог залишається.

 Владико, а що дає Вам сили і впевненість, щоб продовжувати свою роботу в таких умовах тиску?

Владика: Віра в Бога, ходити до церкви – це головне завдання пастиря. Бути зі своїми людьми, бути  з тими за кого ти молишся і кому Господь дає свою велику милість. Ми в Криму 4 роки і молимось. Те, що навіть 20 років існування Київського патріархату в Криму, які минули і ми молилися,  – це чудо, що  20 років я боровся, щоб у Криму були храми УПЦ КП. І Господь нам давав і землю, і приміщення. Інша справа, що ми це не цінуємо, а через те, що не цінували втратили, а тепер, як іудеї сидимо і плачемо. Так от – це урок всім, і мені, віруючим, духовенству, суспільству. Якщо Бог щось дає  – цінуйте. Коли не ціниш – все забирається. Але в цьому і Божий промисел, у милосерді. За ті страждання, за віру, за прагнення бути з Богом, Господь завжди обдаровує.

 Як змінилася Ваша парафія з моменту анексії Криму?

Владика: Збільшилась за рахунок віруючих різних національностей, які ходять до церкви і відчувають там спокій. Я не займаюсь в церкві політикою, не провожу політінформації, я молюся Богу, читаю Євангеліє.

 З чим люди в Криму сьогодні приходять до церкви? Чи змінилися проблеми парафіян після анексії?

Владика: Глибока проблема в  тому, що розділились сім`ї. Вони не можуть  зійтися зі своїми дітьми. Чоловік і жінка не можуть спілкуватись між собою – це страшно. Ця вся політика, бруд увійшла в душі людей. Люди не мають спокою, до того додається економічна ситуація – це тяжкий період.

Що б Ви хотіли сьогодні сказати нашим глядачам з окупованого Криму?

Владика: Я б хотів передати благословення, просити одного – вірити в Бога, дякувати йому за все, що Господь нам дає. Велике милосердя Боже –  хто перетерпить, обдарує ще більше. Головне не зламатись, не впасти у відчай, бо відчай теж є гріх, і знати, що в усьому Бог, і все, що з нами сталося – це спокушення Бога для укріплення нашої віри.

SHARE

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here