UA EN

28 Березня 2024

Народний депутат: З Херсонщини на Крим вивозиться пісок і вирубується ліс, що йде на укріплення воєнних баз Росії

Після анексії Криму Росією почалася неконтрольована і масова вирубка лісу та видобування піску на території Херсонщини. Великими партіями ці дерева та пісок вивозиться у напрямку півострову.

Про це в коментарі журналісту «Голосу Криму» повідомив народний депутат України, член міжфракційного депутатського об’єднання «Крим» Сергій Хлань.

«В нас навіть є фото, коли замість дерев – пустеля. До цього все робилося так, що в очі не кидалося. Вже після анексії Криму вирубка почала набирати промислових масштабів і фактично ліс перетворювався в пустелю. А щодо піску, то замість рівнин тепер стали кар’єри. Збільшилися темпи вирубки та видобування. І все це відправляється на Крим, на укріплення воєнних баз агресора – Російської федерації», – підкреслив народний обранець.

Сергій Хлань переконаний, що такі неконтрольовані дії призвели до екологічної катастрофи. Він з колегами – депутатами вже подав звернення до Генпрокурора України щодо бездіяльності місцевого прокурора. Також зініціювали створення у Верховній раді Тимчасової слідчої комісії, що розслідуватиме це резонансне питання.

«Завдяки громадськості, бо саме вона блокувала вивезення лісу, вдалося призупинити незаконну вирубку дерев та видобутку піску. Скільки було вивезено не можемо сказати, оскільки це відбувається нелегально, тому не обліковується. Єдиний доказ, що у нас є – це  фото, як було і як стало. Я переконаний, що пісок йде на укріплення воєнних баз Російської федерації.  Звідки мені це відомо? Це інформація з прикордонних районів. Та й у звичайному житті Криму ніколи не було потрібно стільки піску та лісу», – підкреслив член міжфракційного депутатського об’єднання «Крим» Сергій Хлань.

Павло Полянський: “Ми будемо зберігати свою позитивну освітню, культурну, ментальну і політичну експансію на території українського півострову Крим”

“Минулий рік показав великим “оптимістам” на півострові і в країні-окупанті те, що папірці, видані на півострові, зовні схожі на атестати Російської федерації не є документами взагалі. І, окрім, країни окупанта їх ніхто не визнає. У МОН уже навчені досвідом минулого року, коли здавалося, що у плані завершення року і видачі атестатів, свідоцтв ми кримську кампанію в росіян не виграємо. Ми її виграли. Цього року теж зробимо неможливе і зможемо створити для кожної дитини такі умови, щоб вона мала атестат, змогу вступити до університету і мати шанс”.

На цьому 17 лютого 2015 року під час прямої телефонної лінії на тему «Актуальні питання проведення ДПА та ЗНО для випускників АР Крим, Донецької та Луганської областей» наголосив заступник Міністра освіти і науки України Павло Полянський.

Державний слубовець зауважив, що у 2015 році батьки кримських дітей продовжують звертатися Міносвіти з проханням видати минулорічні українські атестати. Причому кількість таких запитів зростає: ” Минулого року ми доправили на півострів з величезними труднощами, всім без винятку дітям, котрі закінчили в Криму 9-й та 11-й класи, професійно – технічні навчальні заклади атестати, свідоцтва, похвальні грамоти, похвальні листи, золоті і срібні медалі. Частина дітей, можливо за підказкою батьків чи ще когось, минулоріч не взяли ці атестати, хоча вони їх чекали. І тепер маємо таку тенденцію: щодня по наростаючій все більше батьків звертаються з тим, як їм бути. Отож, їм достатньо звернутися до нас і отримати дублікат документа, тому що в нас є електронна база”.

Павло Полянський пояснив, що всі діти з Криму та Севастополя мають змогу прикріпитися до будь-якої школи на материковій частині України, щоб отримати шкільний атестат, у вигляді екстернату. Цих дітей вчителям не варто екзаменувати, адже навчальний рік у них випав. У школах проводимимуть співбесіди на тему встановлення рівня знань, який є в дітей. Передбачено всього 2 випадки, коли дітям треба буде виїхати за межі Кримського півострову – це проходження державної підсумкової атестації в школі і фізичне отримання шкільного атестату та проходження ЗНО на пунктах тестування.

“Для тих дітей, хто не може по кілька разів в’їздити-виїздити через блокпости та кордони, ми з колегами, в усіх областях України сформували базу навчальних закладів – це школи-інтернати, заклади санаторного типу, куди бажаючі діти, частково з батьками, зможуть приїхати для проходження державної підсумкової атестації в школі шляхом екстернату і залишитися там. Йдеться про 2-3 і більше місяців: для того, щоб завершити школу, підготуватися до ЗНО, скласти ЗНО і подати свої документи до університетів. 191 такий заклад зарезервовано нами.

Ми шукаємо додаткові ресурси на догляд, поселення, харчування дітей. Це не будуть кошти з держбюджету. Співпрацюємо з громадянським суспільством та громадськими організаціями. Якщо кинути гасло і пояснити ситуацію, знаходиться достатньо багато людей, фундацій, котрі готові не лише на словах це підтримати. Нам дуже важливі кримські діти, оскільки ми зберігаємо і завжди будемо зберігати свою позитивну освітню, культурну, ментальну і політичну експансію на території українського півострову Крим”, – підкреслив Павло Полянський.

«НЕЗЛАМНІ»: Андрій Щекун

Лютий та березень 2014 року стали справжнім випробуванням для тих кримчан, хто продовжував відстоювати проукраїнську позицію. Людей переслідували, пошкоджували їхні автомобілі, погрожували членам родин, захоплювали в полон.

Ми розпочинаємо новий проект «Незламні». До участі у ньому запрошуємо усіх, хто пережив той гострий період окупації Криму і не боїться про це розказати. Кожен з вас – це окрема унікальна історія, яку ми готові розповісти.  

І перша історія громадського діяча, координатора руху «Євромайдан-Крим» Андрія Щекуна, який пробув у полоні 11 днів. Окрім іншого, Андрій розповість з якою швидкістю літали думки під час допитів та як зверталися до нього терористи.

Далі «пряма мова»:

Ми на той момент були вже публічні особи – як координатори «Євромайдан-Крим». За нами стояла певна кількість людей. І це не мало важливо, що за 23 роки незалежності України, в Криму, саме в місті Сімферополі, були постійно діючі громадські події на підтримку «Євромайдан-Крим» до окупації.

Звісно, що під час окупації, коли прийшли зелені чоловічки, а саме Російська федерації ввела свої війська, ми як координатори цього руху змушені були прийняти якісь кардинальні рішення, який наш план дій далі. Ясна річ, на той момент ми не могли активно відстоювати позицію. Тоді акції почалися в іншій площині – ми проводили акції проти захвату Криму військами РФ, щоб вони пішли з Криму, за мир. Акції намагалися робити максимально влучними, щоб долучалися кримчани, бо ми розуміли в нас немає зброї, танків, щоб захищати кримчан. Наша єдина зброя – слова, наші акції, згуртованість. Ще тиждень-два і до референдуму ми могли мати вплив на громадську суспільну позицію в Криму, на відміну від тих акцій, які відбувалися запланованими ФСБ проросійськими силами в Криму.

Щодо полону: відчуття небезпеки було присутнє постійно. З квартири, де я проживав ми практично з’їхали – не проживали там, бо я оберігав сім’ю. Третього березня виїхав мій старший син з молодшим на материк України, а 6-7 виїхала дружина з середнім сином, за 2-3 дні до мого полону. Я спиною відчував, що можливо буде якась халепа, але ні кроку назад ми повинні були давати – ми на своїй землі, в Криму мої діти народилися, дружина, я багато років там прожив.

Найбільшої тортури я в перший день зазнав. Близько сорока, можливо до години був допит саме мене. Нас розділи догола повністю, зірвали хрестики люди з акцентом – не можу сказати чи чечени чи вірмени. Били в грудну клітку, били, коли я падав з стільчика зі зв’язаними руками і ногами не витримуючи напругу току. Били по плечах плоским гарячим предметом, не знаю що це було. Слава Богу, витримав. Ще два були такі допити з електрикою, били цеглою по голові, злегка, як вони казали. Було жахливо. Про такі речі можна тільки в книжках читати, дивитися в кіно, а насправді я до кінця не вірив, що це зі мною відбувається.

Думки при кожному допиті літали з такою швидкістю, які ніколи. Треба було правильно відповісти, щоби не наразити когось зі своїх однодумців на небезпеку і себе зберегти по мірі можливості. Не можна при допитах і радикально брехати, коли інформація швидко провіряється, тобто щоб вона була більш правдоподібна, якщо ти хочеш щось скрити.

Питання стосувалися взаємозв’язків з Правим сектором-де їхні бази, прізвища, явки, паролі. Я так розумію, що це була одна з банд Гіркіна, це я зрозумів коли звільнився і досліджував свій полон. В той час орудувала вона в Криму. Питання стосувалися Євромайдану-Крим і ніби-то великомасштабного фінансування нашої діяльності з Києва. Вони давно мене шукали, полювали, вони призналися і не очікували, що такий «улов» у них. Була охорона, яка намагалася провести дискусії і забороняли нас бити і допитувати. Ці два хлопці і харчування нам організували, бо іншим було не цього.

Кличка потім в мене була «Вчитель», бо я знав вірші Тараса Шевченка, Франка. Я є вчитель української мови і літератури, я їм розказував, що вчив дітей, і акцію ми робили до річниці Тараса Шевченка, коли мене арештували.

Автор ідеї, журналіст Олена Халімон

Креативний майстер, оператор В’ячеслав Юрченко

Заступник міністра освіти і науки відповість на актуальні питання проведення підсумкової атестації та ЗНО для випускників АР Крим

17 лютого 2015 року  відбудеться пряма телефонна лінія за участі заступника Міністра освіти і науки Павла Полянського на тему «Актуальні питання проведення ДПА та ЗНО для випускників АР Крим, Донецької та Луганської областей».

Під час прямої телефонної лінії з 14.00. до 16.00 Павло Полянський відповість на запитання громадян за телефоном (044) 254-05-65.

Місце проведення: Клуб Кабінету Міністрів України, вул. Інститутська, 7

RUSSIAN MYTHS ABOUT CRIMEA

Crimea has never been Russian. The Russian public has long been encouraged to view Crimea as native Russian land. This has led to widespread acceptance of the idea that the 2014 Russian invasion and annexation of Crimea was somehow justified as an act of ‘historical justice’. However, these claims do not match the reality of Crimean history. The 2014 annexation of Crimea was actually the fourth Russian attempt to claim the peninsula in the past 250 years. On each occasion, these efforts have ultimately failed. This video is history of Russian deception about the Crimea.

 

Світлана Левковська: “Люди є різні – буває приходять в норкових шубах, кругом діаманти і кажуть, дайте нам допомогу”

Київське об’єднання Спілки Самаритян України працює вже 20 років і стільки ж років його очолює Світлана Левковська. Головна мета цієї організації – надавати допомогу незахищеним верствам населення. Нещодавно вони почали допомагати й вимушеним переселенцям з Криму. У розмові детальніше про те, що вже зроблено та планується зробити у 2015 році.

Світлано Василівно, Спілка, яку ви очолюєте вирішила опікуватися ще й кримчанами. Чому?

Ми кримчанами почали займатися ще навесні 2014 року. Тоді про Луганськ та Донецьк ніхто не думав. Перша зустріч наша була в Пущі-Водиці у пансіонаті з координаторами – це були 2 хлопці Женя та Ваня. Ми їм першими допомогли продуктами для їдальні, для малюків памперсами та дитячим харчуванням. Допомагали дітей влаштовувати в дитсадки і школи. Але згодом наші дороги  розійшлися, бо ніхто з них не хотів допомагати нам, бути волонтером.

У нас така схема роботи: ми допомагаємо одягом, продуктами, ліками, а ви –наш волонтер. Тому що все це потрібно купити, посортувати, видати, записати, обдзвонити людей, поселити людей.

Хто конкретно може до вас звернутися та з якими потребами?

Переважно це категорії незахищені: одинокі мами з дітьми-інвалідами, багатодітні родини, або одинокі батьки, інваліди, або родини, в яких є інваліди.

У нас щомісячно передбачалося роздавати 1500 продовольчих наборів в Києві, бо ми ще працюємо в Полтаві і Харкові. Перший місяць все було інтелігентно, а коли «сарафанне» радіо передало інформацію до усіх переселенців, то січневу поставку – 1500 продуктових пакетів, розмели за 2 дні.

продукт набори

проднабори 2Причому тут стояла черга, аж до воріт лікарні (об’єднання знаходиться на території лікарні за адресою: м.Київ, вул.Богатирська,30). Нам ці приміщення, де зараз склади, дали на 4 місяці оренди, і головний лікар просив, не робіть тут базар. Але базар є. Тому ми почали вести запис багатодітних, ось на найближчі 2 дні записано 400 родин.

Люди є різні. Мене дуже неприємно вражає коли заходять вибачте, «наворочені» в норкових шубах, кругом діаманти і кажуть …дайте нам допомогу і пред’являють довідку переселенця. В такі моменти я не можу змовчати… Тому все це ми ретельно координуємо та перевіряємо. Насправді ми не створені для допомоги переселенцям. Просто ця програма була доручена Спілці Самаритян України нашим партнером – Спілкою Самаритян Німеччини, з якою у нас партнерські стосунки з 1993 року.

Хто виділяє фінансову допомогу Вашій Спілці – це партнер чи кілька партнерів?

Німеччина виділяє дуже багато коштів на допомогу переселенцям. Наприклад, проект зимової допомоги переселенцям фінансується з коштів Міністерства закордонних справ Німеччини. Запланований був на 4 місяці. На сьогодні наші представники знаходяться в Берліні, і з’ясувалося, що цей проект буде продовжено на рік. Він передбачає збільшення продовольчої допомоги, також первинної медичної допомоги.

Допомога медикаментами зараз дуже важлива для переселенців, тому що можна з’їсти кусок хліба коли ти голодний, але коли людина інсулінозалежна або онкологічно хвора – то за відсутності цих ліків можна померти. Для того, щоб її отримати переселенці приносять нам рецепти. Звісно, не на валідол і не на аспірин. Ми також співпрацюємо з представництвом Верховного комісара ООН і інформуємо, що ми допомагаємо медикаментами. У нас величезні суми пішли на медикаменти.

Окрім медичної допомоги ви допомагаєте з поселенням?

В нашій програмі передбачено поселення 500 людей у 3-х областях. В Полтавській та Харківській не знайшлося жодного місця, куди б можна було поселити людей, тому що це мають бути недержавні заклади без боргів. В Києві ми таких знайшли 3 хостели і розмістили там сто людей, хоч заплановано було триста. Вимушені переселенці  житимуть там 4 місяці, до 25 квітня цього року. Люди попереджені, що вони мають знайти роботу, адже вони можуть й надалі там лишатися, але платитимуть самостійно. Це дешевше, ніж квартиру знімати. Тим більше ці хостели в центрі міста – на Саксаганського, на Толстого і на Зоологічній.

Люди дуже раді, бо це безкоштовно. І коли почалася друга хвиля приїзду переселенців до Києва, а люди голі-босі, без документів, обгорілі, то вони це оцінили, бо не знали куди йти, а ми на 4 місяці їх поселили і дали можливість спокійно шукати роботу. Були й такі, що руки цілували, коли ми їм пропонували ліжко, а були такі, що скандалили постійно. Був такий один з Криму, що провокував конфлікти, викликав СБУ, коли його з хостелу спровадили, він приїхав на джипах з «беркутами» на розборки. Такий був «нещасний» переселенець з Криму.

Окрім продуктових пакетів, ви ще й допомагаєте одягом?

Так, це теплі зимові речі, теплі куртки – чолові й жіночі, шапки, шарфи, рукавиці, шерстяні шкарпетки і ковдри. Все це високої якості. Одна куртка, наприклад,  799 гривень коштує. Ми провели тендер і вибрали того, хто пропонував найякісніші речі, особливо дитячі. Зараз Полтава і Харків все це роздає. Мене вразила реакція адміністрацій – вже пішов лист через Посольство Німеччини та державу Німеччина від Полтавської ОДА з подякою за цю допомогу.

Там де кошти – можливі різні фінансові проблеми. Особливо в Україні люблять отримати кошти і витратити на власні потреби. Як часто вас перевіряють?

Ми не боїмося ніяких перевірок. За 20 років через нашу організацію пройшло багато коштів і гуманітарної допомоги. На території лікарні  створений Реабілітаційний центр для дітей-інвалідів, Центр гемодіалізу для дітей і Неонатальне відділення. Всі ці проекти дуже вартісні.

Центр особлива дитинаТому Спілка самаритян зарекомендувала себе на Заході, як організація, яка не краде, яка не має особняків і мерседесів. Я її створила і я 20 років нею керую. Ці люди, які зараз роздають допомогу, вони фельдшери і  медсестри, але якщо треба то вони й вантажники і хто завгодно. Сьогодні у нас 20 штатних одиниць, раніше було 60-т. Вони працюють не рахуючись з своїм часом, для тієї справи, яка їм до душі. Бо працювати в таких організація як наша не можуть люди, які думають як заробити гроші. В нас невисокі зарплати. Ми працюємо без вихідних. Я особисто – 20 годин на добу.

Які ваші плани і завдання на 2015 рік?

Проект допомоги для переселенців буде продовжуватися на рік і включатиме Сумську і Черкаську області. В його межах передбачені медичні курси для переселенців, щоб вони могли навчитися і самі заробляти гроші у сфері соціального обслуговування. Там будуть і курси першої медичної допомоги і курси догляду за лежачими хворим. Наша держава таких соціальних працівників не готує. Маємо проблему зі складами. В Києві це велика проблема, у нас для всіх знаходяться склади, окрім таким організацій, що допомагають людям. Але ми працюємо над цим питанням.

Довідка: За усі роки діяльності Служба Самаритян України Київське об’єднання отримала 500 тонн гуманітарного вантажу з Баварії на суму біля 8 мільйонів євро, який був  розподілений  серед 65 000 малозабезпечених громадян і 500  медичних і соціальних закладів Києва і України.

Фото: Вячеслав Юрченко

Юлий Мамчур: Вводить военное положение уже слишком поздно

Об экономической блокаде Крыма, увеличении боеготовности украинской армии, а также необходимой проверке внутренних переселенцев в беседе с телеведущим Александром Янковским в эфире СК говорит народный депутат Украины, член депутатской фракции БПП Юлий Мамчур. 

Юлий, вы были командиром воинской части аэропорта Бельбек. Расскажите, сколько дней вы продержались в марте 2014 года?

Наша оборона началась 27 февраля 2014 года в половину десятого вечера. Для меня оборона закончилась 22 марта, но сама часть оставалась на месте еще до 28 марта 2014 года. А потом началась передислокация на аэродром в Николаеве. Закончилась передислокация 31 мая 2014 года.

На данный момент Вы являетесь заместителем главы Комитета Верховной Рады по вопросам национальной безопасности и обороны.  Оборона в современных условиях гибридной войны – это не только вооруженные силы. Какие еще составляющие должны быть включены в оборону, чтобы во время нападения жители на той или иной территории понимали, где национальные вооруженные силы, а где чужеродные формирования?

Да, мы называем эту войну гибридной. Но ничего нового Российская Федерация не предложила. Это все давно отработанные сценарии. Единственное, что помогло России – это средства массовой информации. На протяжении многих лет в Крыму транслировались российские передачи, жителям полуострова насаживалось величие Российской империи. В тот момент, когда в конце февраля в Крыму отключили украинские телеканалы, то люди мгновенно перевоплотились. У них были стеклянные глаза, они хотели убивать, они хотели крови. Впереди себя они ставили своих детей, позади которых стояли спецназовцы Российской Федерации. Необходимо признать, что мы уделяли Крымскому региону недостаточно внимания. Это специфический регион.

Достаточно ли Украина на сегодня уделяет внимания тому, что происходит на Крымском полуострове?

На мой взгляд, нет. Но мы все понимаем, что сегодня идет война на востоке Украины, основное внимание сосредоточено, конечно, на Донбассе. Мы в своем парламентском большинстве создали межфракционное объединение, которое будет работать по направлению Крыма. Мы пригласили всех людей, которые хотят помочь нашему объединению. Это люди, которые жили на полуострове, выехали с территории Крыма, а также украинцы с разных областей, которым не безразлична судьба Крыма. Мы прислушиваемся к любым мнениям, видениям, которые предлагаются по разрешению проблемы в отношении Крыма. Мы работаем над «Стратегией возвращения Крыма», которую предложил фонд «Майдан иностранных дел». Как только закончатся вооруженные действия на востоке, то мы будем интенсивно заниматься возвращением Крыма в состав Украины.

В этой стратегии эксперты говорят о том, что возвращение Крыма может произойти тогда, когда полуостров станет неподъемной ношей для Российской Федерации с экономической точки зрения. Для этого они предлагают применить как можно больше экономических санкций не только по отношению к России, но и к самому Крыму, то есть произвести полную блокаду полуострова. Как вы к этому относитесь?

В данной ситуации это является одним из путей возвращения Крыма. Мы всегда рассматриваем мирный путь, как основной, потому что мы не хотим жертв. Достаточно того, что у нас происходит сегодня на Донбассе. Экономическая блокада Крыма – это один из основных рычагов влияния на ситуацию. Что бы ни говорило российское руководство о том, что санкции не действуют, мы видим, что это не так. То количество проблем, которое обрушилось на голову россиян, является настолько огромным, что они не в состоянии тянуть ни Приднестровье, ни Крым, ни ту же Абхазию.

С военной точки зрения, контроль России над территорией Крыма решает какие-либо задачи?

Ближе стали для России и Турция, и Румыния. Мы видим, что Крым стал полностью милитаризированным. Вся машина работает только на армию, спецслужбы. Ни о каких правах людей, населяющих Крым, не идет и речи.

Можно ли говорить, что после всех событий в Крыму и на Донбассе, восстановлена боеспособность украинской армии?

У нас сегодня существует хорошая армия, которая получила боевой опыт. Есть офицеры, которые теперь знают, как правильно планировать операции, что такое вообще война. Двадцать три года у нас не было боевого опыта. В данной ситуации, костяк армии создан. Осталось заняться вопросом оснащения современной техникой. За двадцать три года мы также не смогли переоснастить наши вооруженные силы. Поэтому огромные деньги в военном бюджете идут на закупку новых видов вооружения, модернизацию старых. Комплексная программа разрабатывается.

Что важнее для Украины – иметь наступательное или оборонительное вооружение?

Как мы всегда декларируем, мы являемся мирной страной, поэтому оборонительное вооружение для нас главнее.

Что может сделать Украина для того, чтобы помочь людям выехать с оккупированных территорий Донбасса и Крыма?

Когда эти события только начинались, очень мало людей понимали, к чему это все приведет, поэтому поток беженцев был не очень большой. Многие уезжали на континентальную Украину к родственникам, поэтому смогли здесь закрепиться. Спустя десять и более месяцев, люди начали понимать, что ситуация только ухудшается, поэтому были вынуждены принимать решение о переселении с оккупированных территорий. Конечно, это забота государства. Но надо понимать, что это очень большая финансовая затрата. У Европейского союза есть фонд для необходимой материальной помощи переселенцам. Эту проблему надо решать. Зима – это, конечно, не лучшее время для переселения. Кроме того, люди, которые бегут с оккупированных территорий, на мой взгляд, требуют очень большой проверки. Система проверки и безопасности в данной ситуации должна работать, как часы.

Вы являетесь сторонником или противником введения военного положения на территории Украины?

По моему мнению, уже поздно вводить военное положение. Введение военного положения даст всему миру понимание о том, что у нас идет война, хотя никто в этом и не сомневается. Но это не принесет быстрого эффекта. Многие думают, что после введения военного положения мы быстро освободим наши территории. Поэтому я уже не являюсь сторонником данного решения. На сегодня нам необходимо менять наше законодательство. Например, это можно назвать приграничным конфликтом и прописать условия данной ситуации.

Крим: час окупації. Програма від 30 січня 2015 р.

У черговому випуску «Крим: час окупації» розповімо про те, які народні депутати та громадські діячі відтепер опікуватимуться питаннями окупованого Криму. Та чому ця співпраця вигідна обом сторонам.
А також, покажемо відео зустрічі співачки Джамали з вимушеними переселенцями у Києві та розкриємо секрет перших її слухачів.