UA EN

19 Березня 2024

Чи запрацює цього року закон, який гарантує 1000 бюджетних місць для кримських абітурієнтів?

Інформаційний простір тимчасово окупованого Криму знову розривають хвилі повідомлень про те, що нарешті діти з тимчасово окупованого Криму можуть вступати до вишів України без ЗНО, адже на початку червня вступив у дію Закон України № 2026-VIII «Про внесення змін до Закону України “Про вищу освіту” щодо забезпечення права на здобуття вищої освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України», який 16 травня цього року прийняла Верховна Рада, а 3 червня підписав президент України.

Проте потрібно зауважити, що це не відповідає дійсності. Так, Закон України № 2026-VIII вступив в дію, але водночас він не може бути реалізованим на практиці. По-перше, для того, щоб кримські абітурієнти змогли їм послуговуватися необхідно ще прийняти ряд інших нормативно-правових документів, а саме:

  1. Кабінет Міністрів України повинен прийняти окреме Положення про те, в які саме виші будуть вступати кримчани за цим Законом в рамках чотирьох областей – Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської, а також визначити кількість місць в рамках 1000 місць, які виділяються прийнятим Законом. Саме це Положення, яке за словами міністерських освітніх чиновників вже розробляється, вкаже і на корупційну складову щодо авторів та лобістів цього Закону (нагадаю, що серед авторів законопроекту №6116 були представники 3 вишів з півдня України – більше про це читайте в статті Сергія Мокренюка «Причиною закону №6116 є корупція, або чому Співаковський збрехав, а Соболєв голосував “проти”?»).
  2. Прийняти зміни до Умов прийому до вищих навчальних закладів в 2017 році, адже були внесені зміни до Закону України «Про вищу освіту» на основі якого й приймалися ці Умови, а це доволі довгий процес, тому що бюрократична процедура українського нормативно-правового процесу потребує проведення громадського обговорення, а потім погодження документа в декількох «зацікавлених» міністерствах (в першу чергу з Міністерством фінансів України), а потім його ще треба зареєструвати в Міністерстві юстиції України.
  3. Внести зміни до Правил прийому всіх вищих навчальних закладів чотирьох південних областей, які потраплять до тих, хто отримає місця.

При чому потрібно пам’ятати, що прийнятий Закон не є пріоритетним для багатьох чиновників (і не тільки освітянських, тим більше, що вони виступали проти Закону ще на момент його розробки). Хоча пришвидшити прийняття необхідних документів зможуть лобісти, які й «протягнули» цей Закон (нагадую, що у відповідь на величезну критику зі сторони народних депутатів, громадських організацій, експертів та освітянських чиновників щодо законопроекту, народний депутат О. Співаковський, один з авторів законопроекту та голова Комітету Верховної Ради з питань освіти, пообіцяв, що закон буде прийнятий в першому читанні, а потім до нього внесуть необхідні зміни, але Закон №2026 був прийнятий в першому та другому читанні практично протягом півгодини.

По-друге, скористатися прийнятим Законом зможуть одиниці, так як він розрахований на тих дітей з тимчасово окупованого Криму «які отримали документ про загальну середню освіту», то б то мають атестат. В цьому році їх буде доволі обмежена кількість. Українська  влада так і не змогла спростити цю процедуру (більше інформації про це у статті «Алгоритм отримання атестату дітьми з анексованого Криму»).

Нереальність практичного використання Закону України №2026 розуміють і самі чиновники. Недарма ще 25 квітня (за 20 днів до прийняття Закону) при Кабінеті Міністрів України була створена робоча група. Її очолив віце-прем’єр-міністр Степан Кубів. До складу робочої групи увійшли, зокрема, міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Вадим Черниш та заступник міністра освіти Володимир Ковтунець. На засіданні робочої групи прийнято рішення про направлення квоти на підготовчі відділення при вузах. То б то ще до прийняття Закону №2026 вже було прийняте рішення про його зміну шляхом прийняття підзаконних актів (зміна Закону через прийняття підзаконних актів є поширеною практикою для влади).

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що нічого окрім шкоди в інформаційному просторі під час вступної кампанії 2017 року Закон України №2026 не приніс. Виникає багато запитань. На найбільше поширені з яких (відповідно звернень дітей з тимчасово окупованих територій) вже є відповіді – дивись інформацію «Куди можуть вступати абітурієнти з Криму: запитання і відповіді».

І на останнє, чи потрібно було підіймати цю тему, адже про Закон №2026 написано вже багато? Безсумнівну – це дуже потрібно. В цьому році була розгорнута потужна інформаційна компанія щодо інформування дітей та їх батьків, які проживають в тимчасово окупованому Криму щодо вступу до українських вишів. Громадські організації та державні установи (Міністерство освіти і науки, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, Міністерство з інформаційної політики та інші) розробили та поширили інформаційні матеріали: плакати та буклети, листівки та оголошення, відеороліки та інфографіки, які розміщувалися на пунктах переходу та в потягах, на вокзалах та в вишах. Навіть під час фіналу Євробачення мільйони телеглядачів з усього світу, бачили інформацію про запропоновану унікальну систему вступу для дітей з тимчасово окупованого Криму. А прийнятий Закон, який так і не запрацює, створює дезінформацію для кримчан.

 

Олег Охредько, експерт з освітніх питань,

для ІА “Голос Криму”

МінТОТ оголосив результати конкурсу: Сергій Мокренюк очолить Управління з питань АР Крим

За результатами конкурсу, який проводився Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, кримчанин Сергій Мокренюк, набравши 14, 8 балів виборов посаду начальника Управління  з питань АР Крим та м. Севастополя. Повідомляє прес-служба відомства.

“Для мене це дуже відповідальна робота. Я розумію, що безпосередньо втілювати в життя реальні речі набагато складніше, ніж їх “придумувати” та “проголошувати”. Вірю, що на цій посаді я буду корисним в питанні звільнення нашої малої Батьківщини – Криму”, –  прокоментував свою перемогу новобраний керівник.

Аналітик Юлія Каздобіна розповідає про перспективи щодо статусу Криму (відео)

Це програма  “Голос Криму” на UA:Крим, ведуча – Ліна Голуб. Сьогодні в програмі ми дізнаємося яким бачать майбутнє Криму експерти різних галузей. Обговоримо перспективу імовірного варіанту –  кримськотатарської автономії, розберемося з її перевагами та недоліками для населення півострова і всієї України.

А в гостях у нашій студії – Юлія Каздобіна, радник міністра інформаційної політики з питань Криму. Співавторка найсвіжішого дослідження про статус Автономної Республіки Крим в Конституції України.  

Юліє, які основні проблеми вбачають експерти? І у мене одразу питання про поточний статус Криму в нашій Конституції.

Юлія Каздобіна: Переважно більшість експертів говорили, що поточний статус не відповідає своїй назві, йдеться  про те, що Крим називається автономною республікою, але насправді те, що стосується розподілу ресурсів між центром та автономією воно не дуже відрізняє Крим від інших областей України.  Також експерти говорили про те, що йшлося про власну автономію, але ніхто не згадував про носія автономії і в результаті вийшло так, що автономія, яка була у складі України, вона, де-факто, вийшла російською автономією. І це експерти вбачали, як недолік і також говорили про те, що цей статус у Криму з`явився в результаті політичноі боротьби, а не аналізу і якихось теоретичних напрацювань, яким чином має бути врегульовано статус Криму у складі України. І експерти говорили,  що це не найкращий спосіб врегулювання, бо він створює певні перекоси,  тобто, наприклад, в деяких органів влади в Криму, за словами одного з експертів конституціоналістів, були такі повноваження, яких навіть не було у президента України, тобто, він не деталізував, які саме, що він мав на увазі.

Ще хотілося б уточнити. А хто ті експерти, думку яких враховано у дослідженні? Скільки їх приблизно? Чому саме вони?

Юлія Каздобіна: Експертів було 10, вони були різні: були представники конституційної комісії, були представники органів влади, деякі люди, які працюють над кримським питання доволі давно, представники недержавного сектору,  які займаються конституційним правом. Чому саме вони? Просто намагалися відібрати людей різних галузей, які могли б цю проблему, власне автономії, статусу Криму та взагалі адміністративного устрою держави, могли б прокоментувати з різних точок зору.

Тож які основні варіанти  статусу Криму та міста Севастополя наразі розглядають?

Юлія Каздобіна: Не можна сказати, що розглядають. Насправді можна говорити про те, що зараз питання статусу Криму для багатьох, які не працюють саме з кримською тематикою, воно є не дуже актуальним. Тобто, не можна говорити, що якісь варіанти дійсно розглядають, просто були певні пропозиції  і ці пропозиції були дуже різні. Вони (пропозиції – ред.) насправді, відрізняються від тих,  які називали громадяни України. Це просто був другий етап дослідження, який ми робили.  Перший етап: ми провели кілька фокус-груп  та говорили з громадянами України. А це було більш таке експертне опитування,  в них були інші варіанти  – це були варіанти, про які я ніколи не чула, а саме:  персональна національна автономія. Я навіть не певна, що це таке  один з експертів говорив про Кримськотатарську область  в складі України, що стосунки лишаються,  тобто статус, такий самий,  як у інших областях, але разом з урахуванням того, що в Криму є корінний народ, який має певні відмінні права…

Отже, один із можливих шляхів для  зміни статусу півострова – кримськотатарська автономія. Детальніше про цей  проект розкажуть мої колеги – у сюжеті.  

Отже, Юліє. Спершу хочу спитати – як Вам наш матеріал? Що варто було би в першу чергу додати чи уточнити?

Юлія Каздобіна: Я думаю, що насправді дуже важливо бачити різні точки зору, насправді  приємно бачити коментар Арсена Жумаділова,  який очевидно має певне розуміння  того, яким чином має виглядати ця автономія. Коли ми проводили своє опитування,  то одна з речей, на яку погоджувалися переважна більшість експертів полягала в тому, що власне Меджліс  кримськотатарського народу,  який є ініціатором того,  щоб Крим отримав статус  кримськотатарської автономії  у складі України,  щоб саме Меджліс запропонував своє бачення,  як має виглядати автономія. Я знаю, що є дуже багато критики  на адресу Меджлісу,  що таке бачення не було запропоноване із коментарів Арсена  зрозуміло,  що певний рух у цьому напрямку відбувається. Це приємно бачити,  але також хочеться погодитися з моєю колегою Юлією Тищенко,  в тому, що дійсно ці всі деталі  треба проговорювати,  треба пропрацьовувати. Ну тобто, такі рішення  не можна приймати швиденько  без розуміння з боку інших громадян, які проживають, як на території України так і на окупованій території. Адже зрозуміло, що вони (люди – ред.), особливо на окупованій території, зараз знаходяться під інформаційним тиском,  під пропагандистським тиском Російської Федерації. І будь-які рішення, які будуть  тут (на материку – ред.) прийняті  будуть використовувати для того, щоб залякати населення,  а там і так це залякування вже відбувається.

У праці, яку Ви написали спільно з Центром незалежних політичних досліджень вказано, що тема кримськотатарської автономії взагалі табуйована. Хто її замовчує, і чому так відбувається?

Юлія Каздобіна: Я думаю, що насправді це наслідок того, що зараз суспільство перебуває в такому доволі важкому стані, і коли в нас є проблема війни на сході, коли в нас є проблема окупації, і нема чіткого розуміння, як ми до цього ставимося:  сепаратизм це чи не сепаратизм. Теж саме,  якщо ми говоримо про автономію кримськотатарську, то одразу починають виникати питання стосовно угорської меншини,  чи якихось інших меншин, які проживають на території України, і тому це така тема, на яку дуже важко говорити у тому стані, в якому перебуває суспільство.

Як на Вашу думку і на думку експертів – чи достатньо детально пропрацьована пропозиція кримськотатарської автономії? Чи можна її презентувати людям у тому вигляді, як є? Чи можна вже виносити на голосування?

Юлія Каздобіна: Багато експертів говорили про те, що насправді, адміністративний устрій Криму має все ж таки базуватися на тому, яка буде ситуація на момент звільнення. На даний момент, ми не знаємо, коли це звільненні відбудеться, і ми не знаємо, які будуть там настрої та яким чином це звільнення буде відбуватися.  І ми зараз можемо прийняти певне рішення, яке не буде відповідати дійсності і, насправді, можемо цим гірше зробити,  і деякі експерти про це говорили.

Які основні недоліки  спеціалісти  бачать у проекті?

Юлія Каздобіна: Але ж власне, проекту кримськотатарської автономії, ми ще не бачили. Йде поки що обговорення в рамках конституційної комісії. І наскільки я розумію, там поки ще нічого не напрацьовано. Є тільки законопроект про статус корінного народу, який говорить про те, що корінний народ має право на самовизначення, а далі нам треба вже обговорити питання –  яким чином буде реалізовано це право на самовизначення. Кримські татари говорять про те, що вони хочуть мати автономію у складі України,  але все ж таки треба проговорити, як ця автономія має виглядати.

А якими ж є переваги кримськотатарської автономії? Особливо цікавить, які переваги для всіх українців, незалежно від етнічного походження.

Юлія Каздобіна: Багато експертів говорили про те, що Україна визнала кримських татар корінним народом, і має поважати право корінних народів.  Прихильники кримськотатарської автономії  говорили про те, що  автономія є заставою  єдності України, багато хто говорив, що надання цього статусу Криму є ключем до повернення відновлення територіальної цілісності України. Хоча, якщо чесно, я з цією тезою не згодна,  мені здається, що це два різних процеси.  Тобто, зовнішня агресія  і внутрішній статус, вони не дуже між собою пов`язані, але це не означає, що нам треба відкинути розмову про право самовизначення кримських татар.

Ми опитали випадкових людей на вулицях Києва – вони різного походження, різного віку. Пропоную послухати, що думають мешканці столиці щодо кримськотатарської автономії.  

Юліє, що Ви думаєте з цього приводу? Очікувана реакція людей?

Юлія Каздобіна: Різні думки, є побоювання сепаратизму. Ми такі речі під час першого дослідження також бачили… Насправді, українці доволі добре ставляться до кримських татар. Ми проводили опитування громадської думки, і понад 60% українців не проти, щоб держава Україна надавала фінансову підтримку розвитку культури кримських татар. Тому мене така позитивна реакція не дивує.

Чого бояться противники кримськотатарської автономії в Україні? Як можна розвінчати їхні упередження і позбавити страху?

Юлія Каздобіна: Говорив один із респондентів, що люди бояться невизначеності. Тобто, коли тобі пропонують кота в мішку, тобі кажуть, що дайте нам кримськотатарську автономію, захистіть наші права, а не говорять, яким чином будуть захищені права інших людей. Тому людям страшно, враховуючи той самий стан війни, враховуючи рівень недовіри, який існує в українському суспільстві, – це викликає підозри, страх. Розвінчати цей страх можна спільною розмовою громад кримськотатарських, українських і інших, хто вважають себе громадянами України. Чесна розмова про те, як вони будуть жити разом на території Криму.

Чи вважають спеціалісти доцільним публічний діалог на тему кримськотатарської автономії?

Юлія Каздобіна: Про діалог йшлось все ж таки багато, але зараз на цю тему таки доволі тяжко говорити, але все одно мають бути якісь теоретичні розробки. Існує такий міф в Україні, що автономія в складі утилітарної держави є не можливою. Але таких випадків вистачає і в Європі. Говорити про це потрібно.

Чи розглядається варіант якогось референдуму, чи хоча б соцопитування?

Юлія Каздобіна: Ми розглядали процедури про прийняття рішення стосовно зміни статусу автономії і задавали питання стосовно, коли це рішення має бути прийняте. Думки були різні, деякі говорили про те, що це потрібно робити зараз, деякі, що після звільнення. Інші говорили про те, що для внесення зміни в Конституції 10 розділу немає ніякої особливої процедури, крім тої, яка прописана в Конституції, а референдум для цього не потрібен. Інші говорили, що це відновлення територіальної цілісності, і говорили, що навіть потрібно збирати конституційну асамблею, просто нову Конституцію приймати після цього, інший статус Криму має бути частиною Конституції і тоді вже референдум…

Ірина Седова: “Ми маємо розповідати про знущання над кримськими політв’язнями, щоб спонукати до посилення санкції проти РФ” (відео)

Програма  “Голос Криму” на UA:Крим, ведуча – Ліна Голуб. В гостях у нашій студії – Ірина Седова, кримчанка, співробітниця Кримської правозахисної групи. У нашій програмі ми поговоримо про життя кримських переселенців, про те, що змушує їх полишати півострів і, звісно, про права людини.  

  Які конкретні кроки зараз робить Україна і недержавні організації як наприклад Кримська правозахисна група задля визволення незаконно ув’язнених українців?

Ірина Седова: Кримська правозахисна група постійно збирає інформацію про ув’язнених. Ми оприлюднюємо цю інформацію не тільки в ЗМІ, а і міжнародним організаціям, органам влади. Ми вимагаємо негайно звільнити наших політв’язнів. Зараз вся ця інформація зібрана в аналітичних звітах, які ми постійно публікуємо. Це величезна проблема, бо люди потерпають від окупаційної влади, вони сидять в СІЗО абсолютно незаконно, де жахливі умови. Наразі в Криму 40-ка градусна спека, по 20 людей сидять в камерах, які розраховані лише на 8. В людей погіршується самопочуття, а медична допомога не надається. Такий приклад – Володимир Балух, який сидить за те, що вивісив прапор України на своєму будинку та написав “вулиця Небесної сотні”. Після цього до нього прийшло ФСБ, підкинуло йому зброю і посадило в СІЗО. В нього погіршилося здоров’я, зараз адвокат буде вимагати комплексне медичне обстеження. Його мати не може за собою доглядати, бо вона старенька і погано ходить, а Володимир сидить у СІЗО, і ніхто не може їй зараз допомогти. Таких випадків багато, ми їх фіксуємо і намагаємось розповісти світу.

Є гучні справи, відомі вже по всьому світу. Це справи Ахтема Чийгоза, Ільмі Умєрова,… справа так званих диверсантів.  Як Ви вважаєте, такий розголос важливий і корисний, чи для Росії може мати зворотній ефект? Тобто що робити далі, наприклад, з арештами менш відомих людей?

Ірина Седова: В нас є кейси, де людей катували і під цими катуваннями вони давали проти себе свідчення. Це кейс Андрія Коломійця, українця, який не є кримчанином, його спіймали в РФ і катували. Зараз він сидить в колонії, але слідство проти нього велось в Криму. Ця справа говорить про те, що можуть спіймати любого українця, який немає відношення до Криму і звинуватити його за участь в Майдані. Справа Володимира Балуха, про якого я уже говорила, тобто, це жахливі дії влади, яка намагається знищити українську ідентичність. Це має бути оприлюднено, за ці дії РФ має бути покарана. То ми маємо розказувати про ці кейси, щоб посилили санкції проти РФ і за грубі порушення прав людей у Криму.

Проти українців і кримських татар в Криму вже три роки розгортається якась боротьба. Вона не висвітлюється у місцевих ЗМІ проте нам часто доводиться чути про обшуки і арешти активістів, про погрози, побиття зокрема через українську символіку. Чи можна стверджувати, що цих людей цілеспрямовано витискають з Криму?

 Ірина Седова: Насправді, хочуть щоб люди замовчали, не могли нічого говорити у підтримку України, не могли висловити свою позицію, що вони люблять Україну. Переслідують всіх кримських татар і українців. Коли була річниця депортації 18 травня, то були грубі порушення свободи мирних зібрань і людям присилали попередження не виходити на мітинги і, навіть, щоб покласти квіти. Справи політв’язнів пов’язані з катуванням, ці всі катування потрібно фіксувати, тому що це є воєнним злочином. Ці докази потрібно збирати постійно.

Нещодавно до Києва перебралося подружжя Виноградових, спершу Андрій, а потім терміново виїхала з півострова його дружина – Наталя Харченко. Вона не встигла зібрати речі, не змогла поки забрати дітей, її здоров’я не в найкращому стані. Кримська правозахисна група спілкувалася з подружжям. Розкажіть коротко, що трапилося у цих людей, чому їх переслідують? Як формуються подібні справи?

Ірина Седова: Це ще один приклад переслідування людей за проукраїнську позицію. До пані Наталії в січні прийшли співробітники ФСБ, провели незаконний обшук, забрали чотири комп’ютери, які досі не повернуто. Давили на Наталію, хотіли доступи до соціальних мереж, бо вони там знайшли якісь проукраїнські записи, які їм не сподобались. Вони її залякували. В жінки є хвороби, вона постійно нервує після цих допитів. Чому вона виїхала, бо з’явилась інформація, що на неї відкриють карну справу за ці дописи. В Криму не тільки не можливо вийти на мітинг, а і не можливо написати щось в підтримку України. Таким чином люди виїжджають з півострова. А ті, хто не може виїхати саджають, як Володимира Балуха. Наталія з чоловіком просто змушені виїхати, щоб людину не посадили в тюрму. Діти залишились з мамою в Криму. Тепер їм потрібно знайти житло, роботу. Вони не встигли, бо це було дуже швидко, а зараз вони потребують допомоги. Будемо надавати рахунки, щоб допомогти. Людям якось потрібно влаштовувати своє життя і забрати дітей.

Ірино, які на Вашу думку основні проблеми переселенців? Які з них Ви відчули на собі?

Ірина Седова: Проблеми є в тому, що наші переселенці стикаються з дискримінацією. Яскравий приклад цього – постанова, яка забороняє кримчанам користуватись банками. Це постанова, яка говорить, що ми є нерезидентами, ми не є громадянами власної країни, потрібно брати довідки переселенця, щоб відкрити якийсь рахунок в банку. Були у нас такі випадки, коли дитина жила в Криму, а заочно навчалась в Дніпропетровську. Вона не могла отримувати стипендію тому, що вона не була переселенкою, вона не могла відкрити карту в банку. І ця проблема досі існує, вона не вирішена. Державі потрібно приділяти увагу, щоб не дискримінувати людей. І ще один приклад Постанова 1035, яка забороняла людям вивозити свої речі. В мене досі є речі в Криму, побутова техніка, яку ми не змогли вивезти, поки влаштовувались тут. Хоча зараз через суд Українська Гельсінська група відмінила її, то митниця наша не пропускає через кордон ці речі. Тобто, вони чогось чекають. Ми не знаємо чого, адже рішення суду повинно виконуватися. 

Хто захищає зараз права переселенців в Україні? Про які успішні кейси можна розповісти? 

Ірина Седова: Можна назвати цей кейс успішним про відміну постанови 1035. Тепер останній крок змусити митницю виконувати рішення суду, яке відмінило цю дискримінаційну постанову.

Ми займаємось допомогою, постійно консультуємо тих, хто хоче переїхати. Адже зараз є проблема в людей, які виросли в Криму і в них не було українського паспорту, а вони зараз хочуть його отримати. Їм потрібно везти з собою трьох свідків, щоб довести, що вони є громадянами України. Треба жити на території України два тижні. Це величезна дискримінаційна проблема, яку потрібно вирішувати…

Що треба в першу чергу розуміти кримчанам, які хочуть перебратися до материкової України?

Ірина Седова: Прочитати наше законодавство, вивчити з якими вони можуть зіштовхнутися проблемами. До проблем відноситься такі питання: жило і робота, проблеми з отриманням паспортів, якщо діти уже повнолітні, а до періоду окупації не були. Проблеми з банками, також треба шукати місце, де отримати довідку переселенця, де ви будете жити, тому що можуть прийти і перевірити чи дійсно ви там живите, щоб потім у вас цю довідку не відібрали. З такими проблемами в першу чергу стикаються.

СБУ оголосила про підозру чоловіку, який причетний до окупації Крим

 

Служба безпеки України оголосила мешканцю Херсонщини, який у 2014 році брав активну участь у діяльності так званої «самооборони Криму» та причетний до незаконної окупації півострова Російською Федерацією, про підозру у державній зраді. Про це повідомляє прес-центр СБУ.

“Оперативники спецслужби затримали зловмисника у березні цього року, коли той повернувся з АР Крим. Підозрюваний свою вину визнав повністю та надав детальні покази. Матеріали провадження готуються до скерування до суду”, – йдеться у попідомленні.

В СБУ також зазаначають, що за свою активну діяльність під час окупації півострову чоловік отримав медаль «За возвращение Крыма» та нагородне посвідчення міністерства оборони Російської Федерації.

Юрист Ганна Рассамахіна розповідає про правила пертинату адмінмежі дітьми та про проблеми кримчан під час виготовляння ID-паспортів

На хвилях українського радіо програму “Голос Криму”. Сьогодні в гості до нас завітала  Ганна Рассамахіна  — юрист спеціалізованої громадської приймальні у справах Криму Української Гельсінської спілки з прав людини.

14 червня цього року при безпосередній участі юристів вашої приймальні кримчани нарешті отримали довгоочікуване рішення апеляційного суду, яке скасувало пункт 1 постанови 1035, що обмежувала та грубо порушувала право кримчан на перевезення особистих речей з окупованого півострову на материкову частину України. Але через тиждень після винесення рішення у Фейсбук з’являється допис: стоїмо на КПП “Чаплинка”, намагаємось вивезти особисті речі з Криму, посилаємось на рішення суду. На що отримуємо відповідь від прикордонників та митників, що ми вже не перші, хто говорить про відміну пункту першого, але їм ніяких вказівок, роз’яснень не надходило. Що робити, коли Держприкордонслужба та фіскали не пояснили підлеглим, що треба виконувати рішення суду? Коли ці державні органи адекватно відреагують на рішення суду і не будуть гальмувати його виконання?

Г.Р.: … Виявилося, що виграти судовий процес – цього замало. Дійсно, поки митники, які заступають на зміну на КПП “Чонгар”, “Каланчак” та інших пунктах, не отримають вказівку від начальника зміни, що постанова скасована і вони її не застосовують, то ця постанова буде діяти.  Поки що маємо такі державні органи. Це не трагедія, просто вирішення цього питання потребує дещо спеціального підходу.

Що ми (юристи УГСПЛ) зробили після винесення рішення: …ми отримала рішення суду з аргументацією та підписами суддів та направили його до Державної фіскальної служби та до херсонської митниці, також направили інформаційний запит, де запитали про подальші дії ДФС та херсонської митниці з огляду на прийняте рішення суду… І всі (Кабінет міністрів України, фіскали, прикордонники – ред.) думають зараз, що з цим робити. Тому почекаємо. Слідкуйте за інформацією по цій справі, яка постійно оновлюється на сторінці нашої приймальні у Фейсбук (громадська приймальня у справах Криму Української Гельсінської спілки з прав людини – ред.).

Читайте також по темі: “Відкрите звернення у зв’язку із скасуванням судом пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1035”

Вже кінець червня, тому перетин адмінмежі дітьми збільшиться, адже хтось везе дітей до родичів у Крим, хтось навпаки на материкову частину України. Не забуваймо, що у нас ще є така категорія як абітурієнти, що будуть вступати до українських вишів. Тому хотілося б почути практичні поради щодо перетину адмінмежі дітьми?

Г.Р.: Правовий режим з Криму на материкову Україну та з материка в Криму відрізняється.

Виїхати з Криму на материк простіше. Дитина до 16 років має їхати або у супроводі одного з батьків, причому дозвіл від другого з батьків не вимагається. Дитина може їхати за своїм свідоцтвом про народження, наявність паспорту також не вимагається. Багато дітей, яким вже по 14-16 років, їдуть за паспортом. Практика склалася так, що у цьому випадку дитина має їхати на материк зі своїм свідоцтвом про народження, я маю на увазі тих, кому вже за 14 років, та в супроводі одного з батьків в паспорт якого вона вписана. Це робиться для того, щоб встановити особу дитини, оскільки в неї ще не має документу з фотографією. На адмінмежі українських прикордонників потрібно попередити про те, що дитина їде виготовляти паспорт. Тоді з батьків беруть письмове попередження про те, що дитина не зможе в’їхати на територію Криму поки не зробить український паспорт.

Коли ж люди їдуть з материка в Криму, то у цьому випадку діє порядок перетину державного кордону. Тобто це ті ж самі правила, коли ми, наприклад, перетинаємо кордон будь-якої іноземної держави. Такий режим перетину кордону діє щодо дітей віком до 16 років. Дорослі можуть перетинати цей кордон у напрямку Криму за внутрішнім паспортом або за закордонним. Діти до 16 років їдуть з материка в Криму лише за закордонним паспортом. Крім того, вони мають їхати або у супроводі обох батьків, або у супроводі одного з батьків та мати нотаріальний дозвіл від другого з батьків, або ж у супроводі третьої особи, але це третя особа, наприклад бабуся, вона повинна мати дозвіл на перетин державного кордону від обох батьків. Цей нотаріальний дозвіл має бути виданий не в Криму. У кожного з онуків має бути власний закордонний паспорт. Щодо нотаріального дозволу: такий дозвіл повинен бути наданий тільки українським нотаріусом, в якому має бути зазначено, що батьки дозволяють прямувати дитині в АР Крим, Україна…

Є у нас ще одна категорія дітей, про яку ми не маємо права забувати – це діти, які стали заручниками не лише анексії, а й своїх батьків, що і досі перебувають в ейфорії від того, що вони тепер росіяни. А діти натомість хочуть мати український паспорт і бути громадянами України. Нажаль вони не можуть отримати цей документ, оскільки їх батьки нізащо не поїдуть на материк, а самостійно вони цього зробити не можуть. Чи можливо в принципі вирішити цю проблему?

Г.Р.: Треба істотно змінювати процедуру отримання паспорту для таких дітей. Треба створювати умови щоб вони самі, зауважу, що це діти від 14 років, виїжджали та виробляли паспорт, їх треба звільнити від держмита. Але не забуваймо, що цій дитині треба десь жити поки вона отримає паспорт, а це все гроші, які їй навряд чи дадуть такі батьки.

Я так розумію, що це не реально…, принаймні, в найближчий час…

Г.Р.: Або ж цій дитині треба чекати повноліття, і вже після 18 років їхати на материк і якось за якимись реєстрами поновлювати ці дані… Можу сказати одне – це питання складне, болісне, воно потребує вирішення…. Ці діти є, і вони залишились на самоті з цією проблемою… Але сьогодні не має рішення цієї проблеми.

Які ще є проблеми щодо отримання українських та закордонних ID-паспортів? І як кримчанам варто їх вирішувати?

Г.Р.: Проблеми звісно є, я б їх поділила на дві частини: проблеми законодавчого врегулювання та проблеми, які пов’язані з “народною творчістю” чиновників – це безпідставні відмови у виготовлення паспортів. Нещодавно був випадок, коли мати з двома маленькими дітьми до 5 років виїхала до своєї рідні у Полтавську область та пішла там робити закордонні паспорти своїм дітям. Їй начальник у виготовленні паспортів відмовила, тому що вони не можуть по своїм реєстрам перевірити чи дійсний у неї паспорт громадянки України виданий в Криму, бо, можливо, вона його підробила. Тут порада тільки одна – не мати більше справ з такою жінкою, адже оскарження її дій в суді займе дуже багато часу.

Тому, по-перше, я раджу кримчанам звертатися виключно до сервісних центрів міграційної служби, адреси цих центрів можна подивитись на сайті Державного підприємства “Документ”. По Україні функціонує близько 20 таких Сервіс центрів. В Херсоні місяць тому теж відкрився такий центр, він дуже добре працює… для кримчан, які оформлюють паспорти на дітей, намагаються створювати певні переваги – намагаються в той же день прийняти документи.

Друге, з чим стикаються, зараз я говорю про виготовлення дитячих паспортів…, є така проблема як реєстрація. Згідно Порядку реєстрації місця проживання, який прийняли навесні цього року, міграційна служба не може видати паспорт, в якому не має реєстрації. У цьому Порядку передбачені всі випадки, навіть якщо людина є безхатьком, то ця людина реєструється в центрі обліку бездомних громадян, тобто адреса цього центру стає адресою реєстрації. Це означає, що не має випадків, коли людина може отримати паспорт без реєстрації. Але якщо приїжджає людина з Криму з дитиною, якій 14 років, а на момент окупації відповідно було 11, вони мають надати документи, які підтверджують адресу проживання. Що це за документи? Це домова книга, це довідка з ЖЕКу, довідка про склад сім`ї, але не ватро забувати, що на материку довідки видані на окупованій території не визнаються, за винятком Пенсійного фонду. Тому довідка видана після 2014 року не приймається, якщо не має більш раннього документу,  –  це проблема. Деякі Сервісні центри, на жаль, не приймають правовстановлюючі документи, як підставу для реєстрації, хоча це прописано в Порядку реєстрації… І ось тут починається “народна творчість” ДМС (Державної міграційної служби – ред.), але треба розуміти, що міграційна служба у даному випадку зв’язана переліком документів. Тобто, ми коли подаємось на паспорт, ми маємо надати документи за чітким переліком і в тому числі документ на підтвердження адреси проживання. І ось батьки цієї дитини все подають, а документу не має, і чисто формально ДМС має право відмовити у видачі паспорту, але всі розуміють, що не може людина жити без паспорту. І ось тут починаються пропозиції: зареєструватися як внутрішньо переміщена особа, зареєструватися на материку, власне, щось зробити, аби міграційна служба могла хоч щось вписати в якості реєстрації. Це складно, поки що ця проблема не має законодавчого вирішення. Хоча вирішити її дуже просто –  треба просто вказати, що якщо дитина проживає в АР Крим та м. Севастополь, то вона реєструється автоматично за адресою проживання одного з батьків. Кабмін вже з квітня, з того моменту, коли був прийнятий цей порядок, обіцяє щось вирішити: проводяться численні зустрічі, обговорення, але ніякого рішення поки що не має…

Повну версію радіопрограми слухайте за посиланням: радіопрограма «Голос Криму». 

В Алушті українську мову викладають лише у трьох школах

Відповідаючи на інформаційний запит представника Українського культурного центру в Криму, “голова” адміністрації міста Алушта повідомив, що цього навчального року 565 дітей отримали доступ до вивчення української мови у трьох школах міста.

19702187_10203613803021401_2888465236784291440_nЯк предмет українська викладалася в 15 класах Муніципального загальноосвітнього закладу “Школа – колегіум”, де було охоплено 322 дитини, у 6 класах МОУ “Партенитська школа” – 111 учнів. Факультативними заняттями з української мови було охоплено 80 учнів алуштинської школи № 3, також у цьому навчальному закладі викладають мову у позаурочний час. Ці заняття відвідує 52 людини.

Раніше ми писали, що у 2016/2017 навчальному році у місті Сімферополі функціонувало 11 класів з українською мовою навчання, де отримували освіту 174 дитини, а у Ялті українську мали змогу вивчати 350 школярів, з яких 57 дітей отримували знання з цього предмету лише факультативно.

Нагадаємо, що до окупації Криму країною-агресоркою на півострові українською мовою навчалося 7,41% —  це біля 13 тисяч учнів. У 2015 – 2016 навчальних роках україномовна освіта в Криму скоротилася в рази, і склала 0,5% учнів.

Ці цифри красномовно свідчать про те, що, не зважаючи на задекларовані можливості для мешканців тимчасово окупованого Криму, відбувається сильний тиск на батьків та дітей, які бажають навчатися  українською.

Варто зазначити, що 19 квітня 2017 року Міжнародний Суд ООН ухвалив рішення у справі «Україна проти Російської Федерації» щодо застосування тимчасових заходів.

Згідно з рішенням Суду Російська Федерація в окупованому Криму має:

—          Забезпечити доступ до освіти українською мовою.

Читайте також по темі: Незламні: в Ялті понад 350 дітей вивчають українську мову

У Сімферополі залишилося 174 учні, які навчаються українською мовою

Мінкульт закликає Росію припинити вивозити культурні цінності з Криму (заява)

Наприкінці червня в Державному музеї образотворчого мистецтва імені А.С. Пушкіна (Москва) відкрилась виставка «Пантикапей и Фанагория. Две столицы Боспорского царства».

“На виставці представлено 450 експонатів, що розкривають історію Боспорського царства від 7 ст. до н.е. до І ст. н.е. Серед іншого, експонуються археологічні предмети з фондів Східно-Кримського історико-культурного музею-заповідника (м. Керч). В окрему групу виділено «знахідки останніх років», – повідомляють у Міністерстві культури України.

У відомстві наголошують, що вивезення з кримських музеїв культурних цінносте свідчить про цинічне порушення не лише суверенних прав України, а й положень таких міжнародних актів, як Конвенції про закони і звичаї суходільної війни від 18.10.1907 р., Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту від 14.05.1954 р., Конвенції про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14.11.1970 р. та Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972 р. і Резолюції Ради безпеки ООН.

“Культурні цінності, що знаходяться у музеях Автономної Республіки Крим,  це музейні  предмети, які є невід’ємною частиною державної частини Музейного фонду України і є власністю держави Україна, національним багатством, невід’ємною складовою культурної спадщини України та  охороняються міжнародним та національним законодавством. Незаконно вивезені з території України культурні цінності підлягають поверненню в Україну”, – наголошують у відомстві.

У своїй заяві Міністерство культури вкотре наголошує, що статус об’єктів розташованих на території Автономної Республіки Крим мають виключно статус об’єктів культурної спадщини України, а також закликають Росію припинити міжнародні правопорушення. Відомство звертається і до світової спільноти з проханням вжити всіх можливих заходів щодо дій країни – агресора в окупованому Криму.

Шейх Саід Ісмагілов розповідає про традиції ісламської віри, переслідування мусульман в Криму

Програма  “Голос Криму” на UA:Крим. В гостях –  Шейх Саід Ісмагілов – муфтій Духовного управління мусульман України “Умма”. Ведуча – Ліна Голуб.

І ми поговоримо про іслам в Україні. Адже зараз – священний для всіх мусульман місяць Рамадан. Які його особливості, що він означає для кримських татар та інших представників ісламської віри, а також про ставлення українців до ісламської спільноти.

Саіде, ми почули думки кримчан. Чи могли б Ви ґрунтовніше розказати – що ж таке Рамадан?

Шейх Саід Ісмагілов: Ну перш за все, я повністю згоден з кримчанами, всі вони відповіли вірно. Що стосується безпосередньо священного місяця Рамадан – це особливий час в ісламській традиції і вжитті кожного мусульманина… Саме в Рамадан, Всевишній Аллах нізпослав священний Коран… і саме в цей місяць Всевишній Аллах наказав, щоб мусульмани дотримувались обов’язкового посту… Тому так сталося, що для мусульман місяць Рамадан – це і місяць священного Корану, і місяць посту, і місяць молитви, і місяць коли Всевишній Аллах пробачає гріхи віруючих, якщо вони звертаються до Господа з каяттям.

Чи кожен мусульманин зобов’язаний поститись в Рамадан? З якого віку? Шейх Саід Ісмагілов: З того часу, коли мусульманин досягає статевої зрілості, пост у місяць Рамадан стає обов’язковим для усіх віруючих. Є винятки, тобто є категорія людей, які можуть не дотримуватися посту – це перш за все, хворі люди, дуже старі люди, вагітні жінки, годуючи матусі, що годують немовлят, а також люди, що подорожують…

Чому саме не вживають їжу до заходу сонця? Що ж відбувається після заходу?

Шейх Саід Ісмагілов: Не можна пояснити чому не вживають їжу протягом світового дня, справа в тому, що Всевишній Аллах у священному Корані так наказав, щоб дотримувалися посту саме в цей час. Пояснити раціонально ми не можемо, тому що не знаємо Божої задумки…, але ми мусимо виконувати цей наказ. Що відбувається, після того як заходить сонце? Мусульмани випивають першу склянку води, бажано з’їсти якийсь сухофрукт: фінік чи щось інше, а потім виконати вечірню молитву. І лише після молитви, після того як люди звернуться до Всевишнього Аллаха можна їсти… Але треба їсти в міру, тобто потрібно їсти невеликими порціями, спочатку поїсти, через деякий час ще трохи поїсти, тому що об’їдатися, їсти забагато в Ісламі заборонено. 

Чи відрізняється молитва в Рамадан від звичної?

Шейх Саід Ісмагілов: Обов’язкові молитви, що мусульманин виконує п’ять разів на добу, вони такі ж самі, але у священний місяць Рамадан є додаткова молитва, що виконується у ночі. Після того, як мусульмани помоляться і виконають нічну молитву, є так звана молитва Таравіх, її виконував пророк Мухамед, засновник Іслама, і саме під час молитви Таравіх, він читав ті аяти священного Корану, що були вже послані на той момент. І тому за цією традицією мусульмани збираються у мечетях, можна молитись також і вдома, але бажано в наш час молитись у мечетях разом, задля того щоб читати під час молитви священний Коран і частину ночі присвятити саме молитві. А той з віруючих хто бажає зробити більше, може молитись до світанку.

Які обов’язкові атрибути Рамадану?

Шейх Саід Ісмагілов: Обов’язкові атрибути Рамадану – це, перш за все, духовний настрій. Багато людей думають, що Рамадан – це лише не їсти і не пити, але це вторинне. Первинно, щоб людина працювала духовно над собою. Всевишній Аллах дає ось цей час, священний місяць Рамадан щоб людина: по-перше, розкаялася, просила у Всевишнього Господа пробачення за свої гріхи та провини, також людина кожна мусить робити самоосмислення: відшукати ті недоліки, ті помилки з якими потрібно працювати, і працювати зі своїми недоліками. Тобто головне в Рамадан – це духовна праця над собою, щоб вийти з цього місяця вже іншою людиною – духовною, пробаченою, освітленою. Ну, а по-друге, священний місяць Рамадан – це звісно піст, молитва і благодійність. Благодійність – це особлива риса, що притаманна Рамадану. Кожен мусульманин, що має певний статок,… вона мусить витрачати на нужденних….

Які благодійні ініціативи є в Україні під час Рамадану?

Шейх Саід Ісмагілов: Під час Рамадану в нас є велика така традиція, що, по-перше, ми годуємо мусульман, в мечетях мусульманські релігійні громади влаштовують іфтари, тобто на пожертву одновірців, збираються ці кошти, готується їжа і пригощають будь-яку людину. Навіть якщо не мусульманин зайде до мечеті, щоб повечеряти, йому не можна відмовити, обов’язково потрібно нагодувати будь-яку людину, що стала вашим гостем у священний місяць Рамадан. Інший напрямок благочинності – це допомога одновірцям, що потребують нашої допомоги та уваги. Це частіше грошова допомога або допомога харчами, тобто з цих пожертв, що мусять мусульмани давати у священний місяць Рамадан мечеть збирає, а потім перерозподіляє серед віруючих, особливу увагу надаючи сиротам, хворим людям, малозабезпеченим родинам.

Чи приходять в ваш центр кримчани?

 Шейх Саід Ісмагілов: Так, дуже багато, переважно кримських татар, вони відвідують мечеть Ісламського культурного центру у Києві і вечеряють разом з нами, моляться разом з нами, слухають наші проповіді.

Що зазвичай немусульмани розуміють зовсім неправильно – про Рамадан і взагалі про іслам? Які упередження Ви чули найчастіше, і їх необхідно розвіяти?

 Шейх Саід Ісмагілов: Ну, якщо ми будемо казати про Рамадан, то немусульмани думають, що під час місяця Рамадан мусульмани виснажують себе. А все навпаки – людина звільняє свій час на духовні потреби…

Що стосується глобального уявлення про Іслам, на жаль, дуже багато стереотипів, які виникають із-за злочинців, що на жаль роблять злочини. Про мусульман починають думати, що це якась релігія агресивна, не толерантна, що проявляє неповагу та агресію до іновірців, насправді, все це не так.

Цього року в Центрі Разумкова провели дослідження щодо ставлення українців до різних релігійних конфесій.

Виявилося, що відношення опитаних до мусульман погіршилося. Зараз позитивно до представників ісламської культури ставляться найменше людей за останні 17 років – 12, 6%, а рівень недовіри зріс. Негативно до мусульман відноситься п’ята частина населення. Якщо ж говорити про зріз по областям України, то найтолерантнішими виявилися західні українці – там позитивно ставляться до ісламу понад 21% мешканців. Найнегативніше ставлення зафіксовано на півдні країни – 32% жителів упереджені щодо мусульман. 

Саіде, Вас здивувала така статистика?

Шейх Саід Ісмагілов: Так, трохи здивувала.

Як Ви думаєте, з чим може бути пов’язане погіршення відношення українців?

Шейх Саід Ісмагілов: Справа в тому, що мусульмани України вони не робили нічого такого, щоб могло погіршити ставлення українців до нас. Тому, я вбачаю в цій негативній тенденції ті події, що відбуваються в світі навколо мусульман, і перш за все – це злочинці, терористичні угрупування, що скоюють злочини, вбивають невинних людей. Це відбувається не в Україні, десь далеко поза її межами, але інформаційний резонанс, що має місто бути, він негативно впливає на ставлення людей взагалі до Ісламу, до мусульман в будь-якій країні. І от саме через цей негатив, на жаль, погіршилося ставлення українців до мусульман.

В Києві молода художниця і науковиця Маріам Найєм провела соціальний експеримент. Вона вперше в житті цілий місяць ходила містом в хіджабі, занотовувала свої враження і реакцію людей – знайомих і не знайомих.

В ході  експерименту Маріам жодного разу не зазнала тиску, неприйняття, дискримінації, в своїй статті написала, що відчувала навіть більше поваги. Можливо, їй щастило, але все ж результати по Києву обнадійливі. Як би Ви прокоментували?  

Шейх Саід Ісмагілов: Я знайомий з цим дослідженням, воно є дуже цікавим. Я дуже пишаюсь тим, що українці дуже толерантна нація, що вони з повагою ставляться до людей іншого віросповідання, іншого духовного шляху – це демонструє зрілість і духовну, знаєте, таку чистоту нашої нації, що з повагою ставляться до інших. Я думаю, що це був дуже цікавий і корисний експеримент.

Саіде, ми не маємо наразі підтвердженої статистики по Криму, але скажіть з життєвого досвіду і загальновідомих фактів. Чи відрізняється ставлення до мусульман в материковій Україні та анексованому Криму? 

Шейх Саід Ісмагілов: Так, за моїми спостереженнями дуже відрізняється. Коли я ще до окупації Криму відвідував Крим, мене дивувало негативне ставлення місцевого населення до кримських татар. Ну, а кримські татари, вони переважно є мусульманами, і оті проблеми, що існували на території півострова ніде не повторювались поза межами півострова. В жодному іншому регіоні України не було зіткнень, не було такого рівню ісламофобії, не було нападів та підпалень мечетей, тобто все це було виключно таким феноменом, що мав місце у Криму…

На півострові здійснюється тиск на всіх інакомислячих – такий висновок зробила і розповсюджує у світі організація Amnesty International. Але побутує думка, що кримські татари, особливо ті, хто сповідує іслам, зазнають особливих переслідувань. Розкажіть, про які ситуації мусульмани інформують світову спільноту? Які факти про утиски мусульман в Криму необхідно обов’язково донести до глядачів?

 Шейх Саід Ісмагілов: Ви вірно зауважили, що мусульмани у Криму страждають найбільше, ну це вже очевидно, тому що більшість політичних ув’язнених, більше людей зникли безвісті, потім були закатованими, репресованими, – це є переважно мусульмани…

Я думаю, що це навмисний тиск на віруючих, що це такий, знаєте, тиск для того, щоб мусульмани кримчани боялись російську владу, а всі хто не згодні, вони тікали, виселялися з Криму. Це є порушення прав і релігійних свобод віруючих, і я маю надію, що вся світова спільнота буде постійно звертати на це увагу, моніторити і вживати дієвих заходів для запобігання цієї дискримінації, цих репресій.

Що Ви можете сказати на рахунок Хізб ут – Тахрір?

Шейх Саід Ісмагілов: Я не знаю, чи всі ті заарештовані є дійсно представниками Хізб ут – Тахрір, мені це не відомо, тому що ця організація вона публічно себе не афішувала. Звісно, що більшість мусульман України, переважна більшість, вона не асоціює себе з цим рухом, цим напрямком, але через те що Хізб ут – Тахрір в Росії є забороненою організацією, Росія вживає до заарештованих в Криму саме звинувачення в причетності до цієї організації. І знаючи каральну російську машину буде важко довести людині, що вона не причетна до цього.

Володимир Казарін: “Кримських абітурієнтів в Таврійському національному університеті чекаємо на іспитах в липні…”

Програма  «Голос Криму» на «UA:Крим». Гість у студії — Володимир Казарін, професор, доктор наук, ректор Таврійського національного університету. Ведуча Ліна Голуб.

Сьогодні ми поговоримо про вищу освіту для кримчан. Минулого року до українських вишів вступили близько півтисячі абітурієнтів. Цьогоріч їх кількість має збільшитись. Українська влада доклала зусиль, щоб вступна кампанія-2017 залучила ще більше мешканців анексованого півострова. 

Володимире, що ви загалом думаєте про цю спрощену процедуру вступу для кримчан? Чи дійсно абітурієнтам тепер легше вступити?

Володимир Казарін: … По суті діла минулого року був цілий переворот в цій системі, тому що до цього було безліч причин, щоб не давати абітурієнтам з Криму вступати: не такий паспорт привіз, не таке свідоцтво про закінчення школи з двоголовими орлами, наче дитина могла обирати, яке свідоцтво в Криму йому отримувати тощо. Дякую Лілії Михайлівні Гриневич (міністр освіти і науки України – ред.), дякую міністерству за те, що вони пішли на зустріч вимогам громадських організацій і університету… І тепер з будь-яким вже документом чи без документу можна приїхати. Робиться освітня декларація, і відчиняються всі шляхи для вступу у ВНЗ. Я хочу підкреслити для дітей з Криму, що вони здаватимуть в школі, яка до нас прикріплена українську мову, українську історію в рамках шкільної програми. І ми ще за декілька днів проведемо для них заняття додатково, щоб освіжити їхні знання, які в них були, так як вони колись навчалися в українській школі. Ця система надзвичайно ефективна, вона враховує всі складнощі з якими стикається кримський абітурієнт. Вона добре показала себе в минулому році. Ми тільки за два тижні до вступної компанії отримали наказ про введення цієї системи. Термін залишався абсолютно недостатній. Не дивлячись на це 236 людей вступили минулого року за цією системою в університет. Ми сподіваємося, що в цьому році ця кількість значно збільшиться…

Які успіхи в адаптації цих студентів, які поступили минулого року?

Володимир Казарін Ну, вони росли, мужніли, ставали студентами разом з університетом. Ми починали в минулому році в липні… з 236 студентів, а сьогодні ми вже маємо 3200 і 536 викладачів співробітників… Я думаю таке зростання за рік – це хороший показник.

… Тим хто вступає необхідно приготуватися до того, що буде досить великий об’єм знань, які вони мають отримувати шляхом самопідготовки. Це загальноєвропейська, а тепер вже українська практика. Їм потрібно бути готовими і до того, що вони мають добре засвоювати мови, адже програми стажування, в які ми їх відправляємо в Європу чи Азію, вони обов’язково вимагають знання англійської, французької, німецької або турецької чи якоїсь з тюркських мов, і потрібно це робити. Якщо вони хочуть отримувати подвійні дипломи потрібно вивчати мову країни куди вони поїдуть стажуватися по другому диплому. Наприклад Польща. Потрібно так чи інакше основу польської мови вивчати, і в університеті ми надаємо цю можливість. Тобто адаптування їх до цієї системи освіти воно відбуватиметься постійно, але це хороше адаптування, воно готує їх до навчання на сучасному європейському рівні.

Скільки студентів ви очікуєте цього року і наскільки сам університет готовий прийняти студентів з Криму?

Володимир Казарін: Ну, по-перше, готовий не тільки університет прийняти їх з Криму, а Міністерство освіти і науки поставило перед нами задачу, максимально постаратися прийняти всіх дітей з Криму, які приїдуть вступати. Для цього ми і курси короткі організовуємо, щоб підтягнути їхні знання в період, коли вони приїдуть до нас. По-друге, ми консультуємо кожного з них по індивідуальним потребам. І я думаю, що все разом це призведе до хороших результатів… Я людина, яка вірить в забобони тому не хочу називати ніяку цифру, але ми вже зараз бачимо по тому, як багато дзвінків та листів електронних отримуємо. Ми вже бачимо, що кримчани налаштовані їхати сюди. Тут диплом ВНЗ, який визнається в усьому світі, а там вони отримують диплом, який визнається тільки в Російській Федерації. Тут можливість стажування, поїздки закордон за програмами обміну. Навіть у літній період можна їхати закордон заробляти, для студентів такі програми передбачені. А там повна ізоляція і неможливість мати контакти. Тут продовжується залишатися в силі відміна ЗНО для кримчан, а в окупованому Криму Росія повернула здачу Єдиного державного екзамену. Тут ти можеш привезти будь-які документи, чи навіть, як сказала колега не привозити ніяких, тебе ця країна чекає, вона тебе любить…

Можливо з минулорічної вступної кампанії ви зробили якісь висновки, як покращити життя студента кримчана?

Володимир Казарін: Ну, по-перше, ми всі добилися за цю зиму, що з 1-го вересня будуть діяти нові положення закону про окуповані території ст. 7, яка передбачає, що діти з окупованих територій не тільки вступають, але й переводяться з різних ВНЗ Криму до нас на 2,3,4 курс і магістратуру. Так ось, вони будуть з 1-го вересня отримувати обов’язково стипендію. Це надзвичайно важливо. Ми не могли раніше досягнути цього, щоб всі отримували. Друге, їм надаватиметься не просто гуртожиток, а безкоштовний гуртожиток – це надзвичайно важливо. Якщо звичайна стипендія 1100 грн., а проживання в гуртожитку 730 грн. то ви розумієте, що їм залишається дуже мало на проживання, харчування, особисті потреби. Далі, ми сьогодні збільшуємо кількість місць в гуртожитку. Ми зараз ведемо ремонтні роботи, які дозволять нам мінімум на 150-200 місць збільшити ємкість студентських гуртожитків. І, нарешті, для викладачів цього літа ми робимо готель, десь приблизно на 30 місць… Це робиться для тих викладачів, хто вже переїхав і потребує житла,… але саме головне, ми чекаємо на викладачів з півострову, … щоб приїхавши сюди вони могли отримати житло, за яке їм не доведеться платити надзвичайні великі гроші.

Чому на вашу думку кримські діти обирають навчання на материковій Україні, а не в Росії ? Які основні фактори на це впливають?

Володимир Казарін : Я думаю, що найголовніший фактор – це повітря волі, яким вони хочуть дихати. Звісно в Росії є серйозні ВНЗ, але, ось ця практика, коли їх (студентів – ред.) за “неправильні” записи чи пости в соц. мережах викликають у відповідні органи, коли не можна вийти на акції протесту, якщо навіть ти солідарний з акцією, коли слова просто звичайної підтримки на адресу України розглядаються, як державна зрада і мають каратися по 1,5-2 роки арешту, і є покарання, і відбувають терміни. Я думаю, що в цьому сенсі кримські діти, які виросли у вільній Україні, які за собою завжди відчували право на будь-які акції по відстоюванню своїх інтересів, вони не можуть жити в іншій атмосфері – це найголовніший аргумент, що змушує їх переїжджати.

Що ще може зробити Україна для того, щоб збільшити потік кримських абітурієнтів?

Володимир Казарін: Я думаю, що в цьому сенсі те, що з 1 вересня буде виконуватися положення про отримання стипендії, безкоштовне забезпечення житлом в гуртожитку, – це правильне рішення. Але річ у тім, що багато кримських студентів переїжджають сюди в буквальному сенсі з валізою. В цьому плані їм потрібна ще допомога, гардероб оновити і речами необхідними обзавестися. Тому я думаю, якщо ми знаходимо для них можливість працювати закордоном, то ми маємо старатися, щоб в університеті теж ми могли б протягом року дати їм можливість так чи інакше щось заробити. Я думаю, що ось ці багаточисленні стажування та програми за кордоном мають бути більш тривалі. Я думаю, що ми маємо забезпечити їм вільне переміщення у світі, для того, щоб сьогодні вже реальна практика отримання двох дипломів українського і, наприклад, європейського могло спричинити те, що вони отримували б багато інших сертифікатів на різни напрямках, саме ця п’ятирічка має бути насичена для самовдосконалення. Є позитивні приклади і зміни. Наприклад, візит Гройсмана (Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України – ред.) в Турцію призвів до того, що низка бакалаврських програм і магістратура відразу відкрились для наших студентів там. Група наших студентів поїхала в аспірантуру Туреччини за рахунок приймаючої сторони. Я думаю, що такого роду робота з налагодження відносин з ВНЗ всього світу, мабуть, – це головне чого вони (кримські студенти – ред.) потребують.

Що ви порадите саме кримським абітурієнтам, які планують вступити в українські ВНЗ, на що їм потрібно звернути увагу в першу чергу?

Володимир Казарін: Ну, по-перше, я вважаю, що підготуйте ті документи, які можуть вам так чи інакше стати в нагоді, беріть їх з собою. Свідоцтво про народження це добре, але якщо ви збережете довідку про отриману освіту – це теж вам може стати в нагоді і облегшити вирішення тієї чи іншої проблеми. Я думаю, що повторіть той шкільний досвід, який у вас був з української мови і літератури. Ми вас тут зможемо підготувати, але візьміть частинку цих справ на себе.

…. Ми не чекаємо вас, наприклад, в перших числах липня, ми зможемо вас зустріти 6,7,8 липня ближче до початку екзаменів, для того, щоб ви максимально швидко підготувалися, здали те, чого потребуєте, отримали підтвердження, що ви без проблем пройшли випробовування і може спокійно їхати вже забирати свої речі в Крим. Забираєте речі, враховуйте, що сьогодні не 50 кг можна перевозити через кордон, а 180 кг. Тому візьміть все, що вам потрібно, щоб тут не купувати. Тобто, приїжджайте сюди жити ґрунтовно, на довго. А головне – довіряйте нам: працівникам університету і нашій приймальній комісії, приходьте з усіма проблемами до нас, і ми допоможемо вам їх вирішити.

Чому б ви радили кримським абітурієнтам обирати саме ваш вищий навчальний заклад в порівнянні з іншими українськими вишами?

Володимир Казарін: Ну, по-перше, я думаю, що ми зрозумілий і звичний для них університет. Усі хто в Криму жили, працювали знали цей університет, і вони з ним поріднились. По-друге, тому що наш університет буде враховувати усі потреби наших студентів. Ми викладаємо українською російською…, кримськотатарською мовами. Також є курси підготовки французької, англійської, німецької. Одночасно є курси турецької мови – це для тих, хто хоче в майбутньому в Азії себе реалізувати.

І я думаю, що ми вуз новаторський, адже нам довелося починати все з початку як 100 років тому нашим попередникам – професору Вернадському і його колегам. Мені хочеться думати, що багато практик, які входять в українську вищу освіту і будуть входити, вперше спробують себе в нашому університеті.

І скажіть, будь ласка, коротко, є у вас якесь бачення як буде працювати університет після деокупації півострова?

Володимир Казарін: Я думаю, що в нас є чітке розуміння. Ми як університет, який готує кадри для кадрового перенавантаження, ми постачатимемо ці кадри в Крим. Ми повернемося в ті корпуси, які по праву належать нам і були відібрані окупантами. Але я думаю, що багато з того, що ми зробили на материковій Україні теж залишиться з нами, адже перше слово в нашій назві – таврійський, але друге – національний. Ми не регіональний, ми всеукраїнський університет, ми будемо продовжувати працювати з усією країною і з усіма її регіонами.

Нагадуємо, що програма «Голос Криму» виходить щосуботи о 21.20 в ефірі «UΛ: Крим».  Всі програми можна переглянути за посиланням — «Голос Криму».